РОЗВІВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Розносити, роздувати, розсіювати що-небудь у різні боки (про вітер). Приклади

Буйний вітер повіває, широкий лист розвіває. (П. Чубинський)
Хай розвіває по долині осінній вітер листя знов. (В. Сосюра)
Движок, ніби граючись, підкидав у повітря кільця сизого диму, вітер підхоплював їх, ніс якийсь час, а потім безслідно розвіював. (А. Хорунжий)
Короткий день скінчився. Вітер розвіяв дим, .. розігнав хмари. (М. Коцюбинський)
Весняні вітри розвіяли дощові хмари, і вияснилося сонце. (С. Чорнобривець)
Вигляд у Лимаря був якийсь зосереджений, похмурий. Розложиста борода сплуталась, наче її розвіяло вітром. (О. Копиленко)
Запалили у сусіда Нову добру хату Злі сусіди; нагрілися Й полягали спати І забули сірий попіл По вітру розвіять. (Т. Шевченко)
Януш сидів біля вікна й збирав докупи розірваний, пошматований лист своєї дружини. При вході Радзивілла він рукою змів з вікна й розвіяв по кімнаті клапті листа. (Іван Ле)
– Ну, а я з весни вісімнадцятого року .. вдома не був. Всі свої хімічні парфуми по яких тільки степах не розвіяв. (Ю. Шовкопляс)
* Образно. Коли вони брались – і ще в перші часи по шлюбі, у них були інші слова, але життя їх потроху стирало і розвівало. (М. Коцюбинський)

перен. Розсіювати щось, сприяти зникненню чого-небудь. Приклади

Вітрець розвіював духоту. (Б. Грінченко)
Мужня пісня розвіває тугу. (Д. Павличко)
Максим володів неперевершеним мистецтвом розвіювати сумніви. (Н. Рибак)
Думою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила і благословила в світи. (В. Стус)
Сонце над землею Ізнов зійшло, розвіяло грозу. (В. Бичко)
– Знайомтесь, – бадьористим тоном спробував розвіяти напружену атмосферу Гречкун. – Та будемо братись до діла. (Ю. Бедзик)
Катерина Іванівна Пасій була місцевою вчителькою і сюди, до гурту селянського, прийшла не з прядкою, – її пригнала сюди туга за людьми, бажання розвіяти своє горе... (Д. Бедзик)
Згадка про нарис хоч на часину розвіяла тяжкі думи. (В. Дрозд)
Всіх їх, як жовте непотрібне листя, розвіяла революція, розкидала по чужих краях. (В. Еллан-Блакитний)
Товаришів веселе коло розвіяв час... (В. Сосюра)
Розбили, розвіяли супротивника, як грім пір'я. (С. Васильченко)
Ми мужньо йшли по важкому шляху, ми буряним, розгніваним ударом фашистську напасть знищили лиху, розвіяли... (І. Гончаренко)
[Трохим:] Добрий, розумний, робочий парубок краще, як багатий та невдатний. Бідний працюватиме, а багатий та нікчемний готове розвіє. (М. Кропивницький)
– Щастя ми обіруч узяли: Треба не розвіяти його, як полову за вітром. (М. Стельмах)

Примушувати що-небудь коливатися, тріпотіти на вітрі. Приклади

Сивий ус, стару чуприну Вітер розвіває. (Т. Шевченко)
Похмуре поле під низько навислими тучами. Дме різкий вітер із Сиваша, розвіваючи білий прапор парламентера. (О. Гончар)
[Кассандра:] Розвіяв вітер золотеє пасмо твого волосся. (Леся Українка)
За гуртом радісних, збуджених бійців, розвіваючи полами свого макінтоша, поспішав і Ференц. (О. Гончар)
Конем ніхто не правив, ремінне повіддя висіло порване і било по передніх ногах; він вирвався на шлях і, розвіваючи гривою, помчав далі. (Григорій Тютюнник)

тільки розві́ювати, розві́яти, перен. Розважати когось, відвертаючи його увагу від думок, переживань і т. ін. Приклади

Розвіювати чийсь поганий настрій.
Розвіяти тяжкі батьківські думи.

РОЗВІВА́ТИ