РОЗБУХЛИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

РОЗБУ́ХЛИЙ

Дієпр. акт. до розбу́хнути. Приклади

Дністер навально мчав свої води, розбухлі від карпатських дощів. (З. Тулуб)
Безпорадний, лежав [Духнович] край дороги з своєю відкритою, гидко розбухлою ногою і не вірив уже співчуттю товаришів, що стовпились біля нього. (О. Гончар)
Лапки різні: сірі, зелені, жовті, коричневі. Останньою потрапляє мені до рук синя, досить розбухла, перев'язана шпагатиком. (В. Логвиненко)
У камені забивали дерев'яні бруси й поливали їх водою. Дерево вбирало вологу й розбухало. Розбухлі дерев'яні клини розривали вапняк, скеля тріскалася. (з наук.-попул. літ.)
– Скільки убожества духу і самозадоволення напхано в це розбухле тіло. З яким жаром навчає він його шпигувати і доносити. (М. Стельмах)
Листоноша підвівся, кивнув головою на все добре і, за багаторічною звичкою, поправивши свою розбухлу торбу, швидко подався на вулицю. (О. Копиленко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.