РОЗБУРХУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох

РОЗБУ́РХУВАТИ

кого, що. Пробуджувати, спонукати кого-небудь до дії; викликати неспокій, розтривожувати. Приклади

– Що я хочу довести своїми рекордами? – питає Олена Семенівна. – Я хочу розворушити, розбурхати людей. (І. Волошин)
– Жінки зубаті: їх тільки розбурхай, – блиснула зубами пані бурмистрова. (З. Тулуб)
Поява під мурами, Ізмаїла одного з найпопулярніших генералів .. одразу розбурхала й поставила на ноги весь табір. (С. Добровольський)
– А пригадуєш, Терентію, – розбурхував хлопцеву уяву Барабаш, – як ми з тобою хлопців з чужого кутка на річці били?.. (Л. Смілянський)
Вона, певно, і не помітила, що поява друзів розбурхала кожну клітинку в його грудях. (С. Журахович)

кого, що. Викликати посилений вияв, збудження яких-небудь почуттів, думок і т. ін. Приклади

Вона [музика] розворушує всі наші вищі духовні сили, розбурхує чуття. (І. Франко)
Найбільше від усіх бушував Судислав, розбурхував пристрасті. (А. Хижняк)
Демко заснув тільки перед світанком. Та й як міг хлопчина спати, коли батькові слова схвилювали всю його істоту, розбурхали рої думок. (О. Донченко)

що. Робити бурхливим, неспокійним (річку, море і т. ін.). Приклади

Він [Зевс] хмари зігнав і, у руки тризубець Свій ухопивши, море розбурхав. (Борис Тен, пер. з тв. Гомера)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.