ПІРНАЧІ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПІРНА́Ч

Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.). Приклади

Кинув геть юнак пірнач злотистий і зломив надвоє гостру шаблю. (Леся Українка)
Зійшлися перші лави, Дзвенять шаблі, дзвенять мечі, Над полем бою величавим Злітають горді пірначі. (Я. Шпорта)
* У порівн. Не сказала віла біла й слова, тільки погляд кинула урочий, наче той пірнач блискучий, гострий. (Леся Українка)
– Отака! Гамуй йому козаків, коли полковницький пірнач у судді! – Да що по тому пірначеві! – каже Костомара. – Козаки судді і ухом не ведуть, а тебе і без пірнача послухають. (П. Куліш)
Гетьман урочисто, на очах усього війська, вручив Богуну полковницький пірнач. (Я. Качура)
Козацьке військо вирушає в похід. Майорять різнобарвні прапори. На чолі полків гарцюють на баских конях полковники з пірначами в руках. (з наук.-попул. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.