ПРОКЛЯТТЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПРОКЛЯ́ТТЯ

Різке засудження кого-небудь, що часто свідчить про безповоротний розрив з ним і супроводжується зловісним побажанням, пророцтвом. Приклади

[Василь:] Ні, не хочу я тебе проклинать! Що ж з того прокляття? (М. Кропивницький)
Я руку подаю земній сім'ї єдиній... А тим, хто пазурі на світ простяг звірині, Хто, в кров обагрений, по кров нову іде, Свинцем розтопленим прокляття хай паде! (М. Рильський)
Багато разів я сварився з батьком, висловлював йому бажання залишити службу і вступити на сцену, але батько загрожував мені прокляттям. (з мемуарної літ.)
Раптом вона згадала про прокляття, і страх відбився на її обличчі. – Та плював я на його анафему, – заспокоював Мічурін дружину. – Плював я на нього з усім його синклітом. (О. Довженко)

Прояв різкого осуду кого-, чого-небудь, великого обурення кимсь, чимсь, ненависті до когось, чогось і т. ін. Приклади

Не візьме [юнак] більш рушниці в руки. Страшного списа не вживе... Прокляття шле, безсилий з муки, На панування світове. (П. Грабовський)
Дьяконов чує всі ці прокльони, адресовані тому, хто був його кумиром, і вже й сам не знаходить у своєму спустошеному серці нічого, крім тупого відчаю, зневіри у всьому й прокляття. (О. Гончар)
Усі старалися серед натовпу зробити собі якнайбільше місця, незважаючи, що друзі душилися, попихаючи один одного з прокляттям на устах. (Н. Кобринська)
Батий з пагорка стежив за наступом, кусав губи, розгнівано шепотів прокляття. (А. Хижняк)

у знач. виг. Уживається для вираження великого невдоволення, сильного обурення, досади, відчаю і т. ін. Приклади

Те, що обтяжує, мучить, робить нещасним когось, завдає лиха, горя тощо. Приклади

Таке лежить прокляття на мені, Що мушу тугу словом зустрічати. (Леся Українка)
Народ ніколи не відривав щастя від праці, навіть тоді, коли праця була для нього прокляттям. (з наук. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.