ПРОГАНЯЮТЬ — ТЛУМАЧЕННЯ

ПРОГАНЯ́ТИ

кого, що. Гнати, змушуючи йти в певному напрямку, проходити повз або через певну місцевість (тварин). Приклади
  • Ой шумлять верби да кінець греблі, А що буря верхи позривала, Ей, туди удова, удова молодая Та сірії воли проганяла. (з народної пісні)
  • На вулиці спориш пилом припав: от тільки-тільки прогнали худобу на поле. (А. Головко)
  • Артільний пастух Митяша кожного ранку й вечора неодмінно вештається якийсь час на будівництві, поки прожене повз Вовчий Брід свині. (І. Волошин)
  • У 60-х роках XVI ст. купці тільки привілейованих міст (головним чином Львова) прогнали через Перемишль більше 20 тис. волів. (з наук. літ.)
  • Я б тебе не кинув, хоч би дізнавав я щодень катування, хоч би мене гнали в Сирію киями, в Нубію різками, хоч би проганяли в гору канчуками. (Леся Українка)
  • Одного не похваляв тільки – тої брутальності, з якою виряджали їх [солдатів]: серед ночі, майже роздягнутих, під охороною прогнали з казарми на станцію. (А. Головко)
  • На другий день робітники цукроварні застрайкували. А ще через день нашою вулицею прогнали кількох робітників, оточених кінними стражниками. (П. Панч)
  • Щоб зробити операції [на серці] безпечними, поряд з гіпотермією вдаються до штучного кровообігу, коли кров проганяють по судинах своєрідним насосом – “механічним серцем”. (з наук.-попул. літ.)
  • Для утворення раковини устриця повинна прогнати через своє тіло таку кількість води, яка в кілька тисяч разів перевищує її власну вагу. (з наук.-попул. літ.)
  • Прогнати мотор.
  • [Селянин (запалившись):] Ой ви, голото чортова! .. Чи ви [ткачі] судні хоч борозну рівно прогнати або снопки на воза скласти? (Леся Українка)
  • Коли сходило сонце, одинадцять косарів прогнали на повні гони по третій ручці. (Іван Ле)
кого і без прям. дод. Примушувати кого-небудь іти, виходити геть звідкись; виганяти. Приклади
  • Не раз Іван метав сокирою в неї [Химу], жбурляв вилами та проганяв. (М. Коцюбинський)
  • Вона, звичайно, не хотіла його проганяти зовсім, але Ясеві стало так сумно, що він насунув кепку на лоб і пішов на всі чотири вітри. (О. Іваненко)
  • Другого дня прогонив Василь кури з грядок, та й до обніжка наблизивсь. (А. Тесленко)
  • Бабуся взяла ломаку .. та й прогнала собак і зняла мене з тину. (І. Нечуй-Левицький)
  • Після того, як його набив і прогнав Дратва, Юрко пішов подалі від скирти соломи і сів собі на межі. (М. Томчаній)
  • Троянці сильно наступали І тиснули своїх врагів, Не раз Латинців проганяли До самих городських валів. (І. Котляревський)
  • До Покрови наймита благають, а після Покрови проганяють. (приказка)
  • – У добрий час прийшов, – говорить цар. – Вчора я прогнав слугу, і його місце вільне. Я тебе прийму, але вважай – не спіткнися! Від сьогодні я не буду проганяти слуг, а смертю каратиму! (В. Королевич)
  • Бронко прорахувався, коли думав, що Філіпчук другого ж дня після похорону Річинського звільнить Олексу з роботи. Шеф не тільки не прогнав Олекси, але вів себе так, начеб йому нічого не відомо про випадок на вічу у Калиниці. (Ірина Вільде)
  • Свою жінку прогнав [Гнат] од себе, зійшовся з другою без шлюбу. (М. Коцюбинський)
  • Сонце проганяє каламуть. (М. Рильський)
  • Гуляли б, поки не смеркає, Поки мир божий не засне, Поки .. Не зійде місяць над горою, Туман на лан не прожене. (Т. Шевченко)
  • Не може [вітер] прогнати з стаї запаху вугля, сиру і овечої вовни. (М. Коцюбинський)
що, перен. Мислено відводити, відштовхувати від себе неспокійні, бентежні думки, спогади, відчуття страху, переляку і т. ін. або звільняти кого-небудь від них. Приклади
  • Пан Адам кладе руки на стіл і проганяє ними той образ. (М. Коцюбинський)
  • Їй згадувалось, як він покинув її на поталу, на глум людям, але вона зараз же проганяла від себе ці згадки. (Б. Грінченко)
  • Улас, щоб припинить свої страждання, зусиллям волі проганяв .. страх. (Григорій Тютюнник)
  • Закричав горлатий півень І прогнав мій страх. (Л. Глібов)
  • Доволі вже було йому клопоту з тією Лідою. Вирвав з серця її ім'я, прогнав саму думку про неї. (Ю. Бедзик)
  • Коли його [Самійла] кликали, він здригався, протирав долонею очі, ніби проганяв дрімоту. (В. Кучер)
  • – Сідайте, та вип'ємо по чарці: може, я сон прожену. (І. Нечуй-Левицький)
  • Він зараз пришле їй настоянки на зіллі, півчарки якої прожене з лиця її блідоту. (М. Коцюбинський)
  • Щоб прогнати нелюдську втому, Тамара починає лічити, скільки разів кине лопатою землю. (А. Хижняк)
  • Хто знає, про що думала ця стара мужня жінка, яку все життя здоганяло горе, а вона проганяла його від себе – коли зітханням тихим, коли задумою мовчазною, сльозою гарячою, пролитою вночі на самоті, щоб ніхто не бачив, а коли й піснею тужною. (Григорій Тютюнник)
  • У вишневому садочку, Під вербою, в холодочку, Щоб лихо прогнать І щоб долю звеселити. Заходились наші квіти Весілля гулять. (Л. Глібов)
  • Злидні кляті переборем, проженем, з землі ми зробимо Едем. (В. Сосюра)
  • Будуть кобзи і цимбали Дівчатам натщесерце грать І хлопцям голод проганять. (П. Гулак-Артемовський)
тільки док., розм. Швидко проїхати, пробігти яку-небудь відстань; промчати, промчатися.
тільки док., що і без прям. дод., розм. Ганяти (у 1 знач.) якийсь час. Приклади
  • Проганяти м'яча цілий день.
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.