ПРИХИЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Схиляючи, щільно притискати, притуляти що-небудь до когось, чогось. Приклади

[Єпископ (до 2-го):] Устань, молодший, стань зо мною поруч. 2-й встає, несміло поглядаючи, стає коло єпископа. Єпископ бере від 1-го табличку і стиль, прихиляє табличку до плеча 2-го, пише на ній кілька слів і віддає 1-му. (Леся Українка)
– Григорію, – здвигає жінка лівим плечем і прихиляє ближче до нього голову. (М. Стельмах)
Сіла [Гаїнка] долі і сиділа так у темряві, обхопивши голову руками, прихиливши її до стіни. (Б. Грінченко)
Вона прихилила мою голову і знишка промовила над ухом: – Кажуть – у мене талант. (С. Васильченко)
Коли ж Андрій ще ближче прихилив лице до шибки, його очі зіткнулися з чужими, що заглядали до хати. (Д. Бедзик)

Нагинаючи, опускати або наближувати що-небудь до когось, чогось. Приклади

– Від жалощів у полі квітки в'яли, Дерева з туги верховини до землі прихиляли! (Панас Мирний)
Максим мовчки прихилив гілку, і вона нависла над самою головою Зої. (І. Цюпа)
З краю даху Буколеонського палацу петлялась, вихріла забута мотузяна драбинка, й вже не було сили, яка могла б її прихилити до землі, до мурів, до розбурханих хвиль холодного, сердитого моря. (С. Скляренко)
Їй здавалося, що всі люди задивлялись на неї, а вона, прихиляючи голову, тихенько здоровкалась з ними. (М. Стельмах)
Мовчки прихилив [Артем] голову до плеча собі, до материної руки щокою і заплющив очі. (А. Головко)

у сполуч. зі сл. до себе, до грудей. Пригортати, обіймати кого-небудь. Приклади

Стенулась [дівчина] од його бігти, сама себе не пам'ятаючи. Він не пустив, за руку держить, прихиляє до себе. (Марко Вовчок)
Батько передав косу синові, прихилив хлопця до грудей. (І. Цюпа)

тільки док., перен. Надати притулок кому-небудь. Приклади

[Микита:] І ще тебе просила, вже окремо, Щоб прихилив у себе бідну Джему. (І. Кочерга)

розм. Тихо, плавно зачиняти (двері, вікна тощо). Приклади

Сторож вийшов і прихилив двері. (Панас Мирний)
Меланія вийшла, і в хаті одразу посутеніло: знадвору вона тихо прихилила віконницю. (О. Гончар)
Ярина, підійшовши, .. прихилила щільно ворота. (С. Журахович)

перен. Викликати в кого-небудь приязнь, симпатію, доброзичливе ставлення; привертати, приваблювати. Приклади

У Максюти був справжній дар прихиляти до себе людей своєю простотою, щирістю. (О. Гуреїв)
Справді, диво дивне: ось вона тільки народилась і вже стала тут найстаршою, всіх прихилила до себе ця маленька істота, пуп'янок, крихітний росточок життя. (О. Гончар)
Було ще одне, суто людське, що прихилило Груню до неї. Вона знала, що Надія з дитинства цнотлива до дружби. (Яків Баш)
– Давайте людей до себе прихиляти, – перепинив Карпову науку Зінько, – турчатимем їм у вуха, умовлятимем їх, – вони ж повинні побачити, що їм краще. (Б. Грінченко)

до чого, перен. Викликати бажання що-небудь робити, працювати над чимось; заохочувати. Приклади

Батько-мати тепер уже не цуралися дочки, як спершу: вони її прихиляли до послуху то сим, то тим. (Панас Мирний)
Голос у Колодки був звучний і приємний, так і прихиляв до співу. (П. Панч)
– Та не про те мова, дочко. Йдеться про школу, яка б не тільки знання давала, а й до роботи якоїсь прихилила. (Ю. Збанацький)
[Захарко:] Увесь вік силкувався прихилити її до згоди, та вже й надію залишив! (М. Кропивницький)
А Телемахові от що я перед всіма тут пораджу: Матір нехай він прихилить до батька свого повернутись. (Борис Тен, пер. з тв. Гомера)

ПРИХИЛЯ́ТИ