ПРИГАСАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Втрачаючи яскравість, повільно згасати (про вогонь, світло і т. ін.). Приклади

Біле проміння, що лежало на всю хату, почало тремтіти, то пригасало, то знову сяло. (Б. Грінченко)
Спалахнувши високо, .. вогонь почав поволі пригасати. (Г. Хоткевич)
Коня свого вліво внутрішнім шенкелем враз підштовхнувши, сам відхилився [Котовський]: очі – як тії прожектори два, що на хвильку пригасли. (П. Тичина)
* Образно. А листя все кружляє і спада, І стелиться, і шурхає, мов знає, Що жар його надовго пригасає. (Л. Первомайський)
На схід ти поглянь, кохана, Зорі стали враз пригасать. (П. Тичина)
Довга стайня .. дрімала, ніби й зовсім не треба було виїздити в поле, хоч на небі починали вже пригасати зорі. (П. Панч)
Як стала вже ніч пригасати, почув, що гасилося й моє з нею почуття. (С. Васильченко)
Дзвонять бруковані вулиці рівні, День пригасає у творчім горінні. (П. Дорошко)
Блискучі очі [Ломицького] пригасли. (І. Нечуй-Левицький)
Ледь помітна хмарина майнула по дівочому лицю, пригасло, на мить прикрилося віями сяйво очей. (О. Гончар)
Вона трохи заспокоїлась. Рум'янець трохи пригас на щоках. (І. Нечуй-Левицький)
Пригасаючи помалу, Ледь чутний гуркіт вдалині затих. (Л. Первомайський)
Пригасаючи на стежці лісовій, Ще довго лився спів. (М. Рильський)

перев. док., перен. Втратити сили, здоров'я. Приклади

Зимою я була щось пригасла, але літом я завжди оптимістка. (Леся Українка)
Горе та каторжна робота висушили молодицю, що не впізнати у ній колись моторної веселухи. Тільки й залишилося, що ставна дівоча постать .. А могла б і зовсім зігнутися, пригаснути. (В. Речмедін)
Він і справді по-своєму зрозумів її мовчання. Значить, піддається йому Оксана. Пригасла, мов останні промені сонця. (І. Цюпа)
Вона уважно глянула на нього, і в тому погляді було стільки духовної твердості і холодного презирства, що Тимко пригас і заблимав очима. (Григорій Тютюнник)

перен. Згасаючи, слабнучи, завмирати, зникати (про почуття, думки і т. ін.). Приклади

Тугар Вовк чув, що гнів його до Максима якось пригасає, мов пожежа, якій не стало вже дров. (І. Франко)
Сили її зрадили, віра почала пригасати. (М. Руденко)
Остап пригадав, що вже кілька днів підряд пригасали в його бригаді жарти, розмови ставали якимись вимушеними. (М. Ю. Тарновський)
Цікаво, що ось минув час, гострота багатьох питань пригасла, деякі проблеми, на які ми насамперед звертали увагу в творах, відступили на задній план. (з наук. літ.)

ПРИГАСА́ТИ