ПРИВИКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПРИВИКА́ТИ
до кого – чого, з інфін. і без дод.
Звикати до певного заняття, привчатися щось робити, поводитися певним чином і т. ін.
Приклади
- Привикайте, чорні очі, самі ночувати, Нема ж мого миленького, ні з ким розмовляти. (з коломийки)
- – Я вже одвикла, щоб на мене робили, та власне й не привикала ніколи. (Леся Українка)
- – Я оце з місяць тому заніс твоєму Петрику четверо півників. Хай змалку привикає до птиці. (М. Стельмах)
- Трясе цап бороду, бо так привик змолоду. (прислів'я)
- – Батьку мій рідний! – каже Сомко. – Я здавна привик звати тебе батьком! (П. Куліш)
- За свій вік дід привик до частих гостей. (В. Гжицький)
- * Образно. Славна кобза твоя неспокійна була, Не привикла без діла сидіти. (Панас Мирний)
Призвичаюватися, пристосовуватися до кого-, чого-небудь; звикатися.
Приклади
- Живуть [Данило та Наталя] уже з півроку. Все молода не привикає. (Марко Вовчок)
- – Привикай, серце, до чужого села, до нової рідні. (І. Нечуй-Левицький)
- Ой гірко Марусі Матусю лишати, До свекора, до свекрухи Ой та й привикати. (Л. Забашта)
- – Не плач, моє серденько: привикнеш, дак житимеш за мною не згірш, як і за гетьманом. (П. Куліш)
- Аж закашлялася [газдиня] від диму і довший час не могла нічого розібрати в сизих хмарах .. Потім очі привикли, почала шукати отамана. (Г. Хоткевич)
- Горпина так привикла до цього, що Яковець такий, а Петрусь зовсім інший, що якби було інакше, здивувалась би сама. (Грицько Григоренко)
- [Катерина:] Він привикнути не зможе до життя такого. (С. Голованівський)
- До мене так привикло [дитя], що й матері не знало; було жінка стане надівати йому сороченьку, то воно од неї і рученятами і ноженятами. (О. Стороженко)
- Та невже насправді він так... привик до Христини?... Левко й тепер не хотів собі признатися, що до нього прийшло кохання. (М. Стельмах)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.