ПОЦІЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОЦІЛЯ́ТИ

Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; влучати. Приклади

Постріл гримає гучно – в лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє. (С. Голованівський)
Ворожа батарея, замаскувавшись на одному з крутих схилів Волги, поціляла досить влучно. (з газ.)
[Овлур:] Я одного з тих їздців Поцілив списом. (І. Франко)
Операція полягає в тому, щоб точно поцілити спеціальною голкою приладу в уражене важкодоступне ядро мозку. (з газ.)
* Образно. Треба ворога знати, треба зуміти його поціляти. (Іван Ле)
Вміння поцілити в сутнє, бачити далеко-далеко – яке це чудове вміння для поета! (із журн.)
Куля поцілила його, він схопився за живіт, посунувся в окоп. (Григорій Тютюнник)
Василь злісно лупцював тварин бичем по мордах, по ногах – по чому поціляв. (І. Волошин)

тільки недок. Цілитися у кого-, що-небудь. Приклади

Очима панна смутно бродить і чомусь губи розтуля... Вона пантерою заходить, Тарасу в спину поціля... Уже кинджал над головою... (В. Сосюра)
Кулемет застрочив над нами, поціляючи в нас. (І. Сенченко)
Барабаш уловив якийсь натяк, до Васюти: – Про кого це? Васюта пом'явся трохи. Тоді Сашко сам: – Коли б чи не в мене поціля. (А. Головко)
Вінкль добре розумів, куди поціляє Герстмаєр. (Н. Рибак)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.