ПОТІШАТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОТІША́ТИСЯ
Знаходити в кому-, чому-небудь задоволення, радість; тішитися.
Приклади
- Се та Оксана, що була їй радість і втіха і що ею [нею] мати потішалась і величалась!.. (Г. Квітка-Основ'яненко)
- Коли та дурниця забавляє нас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Панас Мирний)
- Вони [школярі] вже встигли дійти тієї премудрості, що, звичайно, учитись треба, але хто вигадав сідати за парту в той час, коли ще літечко гуляє, коли тільки б побігати та потішитись на волі. (Ю. Збанацький)
Утішати себе в горі, тяжких обставинах; заспокоюватися, втішатися.
Приклади
- Бідна ти, моя дитиночко, з усякими слабостями, турботами, напастями. Та вже без них не можна прожити, потішайся хоч такою філософією. (М. Коцюбинський)
- [Черниця:] Сестро, не журись! Якби ти тільки вірила у те, В що вірим ми, потішилась би, певне. Ми віримо, що в іншім, кращім світі Побачимо усіх, кого любили. (Леся Українка)
з кого – чого, над ким – чим, рідко ким, чим.
Підсміюватися, знущатися з кого-, чого-небудь; розважатися чиєюсь поведінкою, виглядом і т. ін.
Приклади
- – Що ж воно означає – бе-ме-ме?.. Зроду не чув, – дивувався я. – Бе-ме-ме та й годі! – зареготалася вона, потішаючися із мене, що я нічого ніяк не второпаю. (Л. Яновська)
- Що там не вигадував той запорожець, як там не потішались гості із тих вигадок, він сидів за столом, наче в гаю. (П. Куліш)
- Юрко .. майстерно перекривив парубка. Христина пирснула і від вдоволення затарабанила обчасами по воротях. Левко збагнув, що над ним потішаються, і ще більше насупився. (М. Стельмах)
- Мав Цимбал свої слабості, над якими в Криничках кожному дозволено було потішатись. (О. Гончар)
- [Дранко:] Ну, коли б я їх упіймав, взяв би Антона за чуба, а Оришку за коси та й привів би до сусіда, щоб потішився ними!.. (М. Кропивницький)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.