ПОТЬМАРЮВАТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох

ПОТЬМА́РЮВАТИСЯ

Ставати темним, неяскравим, тьмяним. Приклади

Увійде Семен у хату, – дак мов сонце потьмариться, що й птички з жаху всі вщухнуть і з дерева попадають. (Ганна Барвінок)
Сонце зайшло за далекі гори, і стіна померкла, червоні жупани турків [на картині] потьмарились, і красень-рицар потьмарився також. (О. Гончар)
Вгорі то виднішає, то потьмариться. (С. Васильченко)
Згас, потьмарився блиск маминих очей, і на дні їх, здається, назавжди, заліг смуток. (В. Козаченко)
Стара дерев'яна церковця, що колись панувала над селом і пишалася своєю красою, зблякла і потьмарилась перед новою цегляною школою. (В. Кучер)

перен. Робитися смутним, похмурим. Приклади

Чому очі потьмарюються задумою і тугою, коли він дивиться на рожеве, осяяне вогнем юності обличчя? (М. Чабанівський)
Люд животіє з грабунку, на зятя не звіриться тесть вже, Гість на господаря також – і братня любов потьмарилась. (М. Зеров)
Софія, ще раз глянувши на дівчину, відчула в ній суперницю, і радість її потьмарилась. (А. Шиян)

у сполуч. зі сл. свідомість, розум і т. ін., перен. Втрачати чіткість сприйняття; запаморочуватися. Приклади

– Каган їхній не може правити більше як сорок літ, бо розум його від такого тривалого володарювання слабне і розсудок потьмарюється. (П. Загребельний)
[Хвора:] У мене розум наче потьмарився, Не знала я, де правда і де кривда. (Леся Українка)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.