ПОТОПАЛИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОТОПА́ТИ

Занурюючись у воду, іти на дно. Приклади

Я вирнув на світ, б'юся руками й ногами та й криконув що було сили. Але чую, я знов потопаю, знов пірнув під воду. (І. Нечуй-Левицький)
Де-не-де щось чорне швидко пливло по воді, то зринаючи нагору, то знову потопаючи. (Б. Грінченко)
[Мар'яна:] Чого ж мій вінок потонув? .. Може, я справді родилась великою грішницею? (С. Васильченко)
Чомга [пірникоза] раптом пірнула і опинилась біля дітей, квокнула до них, і всі троє потонули в воді, проте зразу ж виринули. (Олесь Досвітній)
* Образно. Непорушними очима дивляться велетні-гори, а ти сам... сам-один .. ідеш грунем, ледве вловлюючи стежку очима, і потопаєш у красі... (Г. Хоткевич)
Ясна ця думка, не встигши блиснути, потонула в каламутному потоці інших. (Ю. Шовкопляс)
Краще в ставку потопати, як з нелюбим шлюб узяти! (прислів'я)
Світить місяць серед неба – І той погасає; Вже корабель між скалами В морі потопає. (С. Руданський)
Над водою розлігся розпачливий зойк отця Миколая, який незграбно шубовснув у воду. – Рятуйте, люди, хто в бога вірує... Рятуйте, християни... потопаю... (М. Стельмах)
– Хто ж вас обдурив, тіточко? – .. Якби на них, дурисвітів, та вилились ті сльози, що я їх за один раз виплакала, то вони б у них з головами своїми потонули! (Панас Мирний)
І ти, ясний Доне, від степу кордоне, – уся ота нечисть в тобі хай потоне! (П. Тичина)
Теплий весняний дощ. На розмитих, вибоїстих дорогах ми потопаємо по коліна в багнюці. (П. Колесник)
Син спав і досі, потопаючи в подушках на широкому дерев'яному ліжку. (В. Кучер)
Гість з розмаху потонув у м'якому кріслі біля столу. (А. Хижняк)
А вгорі ж – нема блакиті міри, В тій безодні потопає око... (М. Старицький)
Хмельницький потопав зором в синій далечині. (Н. Рибак)
Коли я над нею схилився, були її очі в тій хвилі широко отворені й потонули на хвилину в моїх... (О. Кобилянська)
Нова школярка скоро потонула в шкільній юрбі. (С. Васильченко)
Я знаю, в якому тяжкому стані перебувають наші редактори і літературні консультанти: вони потопають у паперовому морі. (М. Рильський)
Тільки після того, як випустили з тюрми, .. я більш-менш ґрунтовно засів за літературну працю і потонув у їй, захопившись нею без вороття. (С. Васильченко)
Наближався великдень .. А тут іще, мов на біду, навчила Анниця писанки писати, – і Маруся ціла потонула в цій цікавій забаві. (Г. Хоткевич)
Моє “я” потонуло в образі Подорожнього, і всі муки й страждання його я відчув і пережив протягом короткого спектаклю. (з мемуарної літ.)
Робота спинилась, голка випала з рук і шиття посунулось додолу. Що се? Чи тепер потопати в мріях? (Леся Українка)
Не було [на похороні] й Наталки. З пристрасним риданням металась вона в малій своїй літній хатині .. Все протестувало в ній, все потопало в стражданні. (О. Довженко)
Пан сидів, потонувши в думах, і не чув тих остатніх слів. (І. Франко)
Воловик насторожив уші, увесь потонув в увазі, в чеканні, що скаже Марина. (Г. Епік)

Зникати з поля зору, занурюючись у щось, ховаючись за чим-небудь, у чомусь. Приклади

І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав. (Т. Шевченко)
Ой зійду я на могилу, Пущу коня на долину, – Кінь у травах потопає, Моє серце сум стискає. (І. Франко)
Анатолієві чомусь стало жарко. Захотілося весни, квітів, сонця і високої духмяної трави, в якій можна потонути з головою. (М. Руденко)
У млі потопають доми, димарі, Як витвори злої омани, І сунуться, сунуться тихо вгорі Тумани... тумани... (М. Вороний)
Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває... (І. Гончаренко)
[Семен:] Знов хати заквітчались і потонули в зелені, і тільки де-не-де біліють помеж густими садками. (М. Кропивницький)
Цілковита тиша панувала в місті, яке потонуло в темряві. (Л. Смілянський)
Три дні лютувала хуртовина, ліс потонув у снігових заметах. (О. Донченко)
Розмови дорослих потопають у пискоті, вересках сотні малечі. (Ю. Яновський)
Хтось застогне у лісі далеко, потім ближче... Стріпоче птиця крильми, хрусне гілка, а потім потоне все в могутнім хоралі, в шумі віковічнім. (Г. Хоткевич)
Останні слова академіка потонули в бурі оплесків. (М. Чабанівський)

перен. Іти в забуття; зникати, забуватися. Приклади

Слова потішали, а голос і ліра, Як перш, голосили-ридали, Лагідна потіха і ясная віра Зникали, в жалю потопали... (Леся Українка)
Встає крізь пам'яті вікно далека ремісницька школа, що біля церкви, в деревах, де потопало мрій чимало. (В. Сосюра)
Слава тобі, любомудре, Чеху-слав'янине! Що не дав ти потонути В німецькій пучині Нашій правді. (Т. Шевченко)
Поет не міг не відчувати, що його творчість не потоне в річці забуття, що вона буде безсмертною. (з наук. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.