ПОСЛАНЕЦЬ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОСЛАНЕ́ЦЬ
Особа, яку посилають з яким-небудь терміновим дорученням, повідомленням і т. ін.; гонець.
Приклади
- [Тхориха:] Раз увечері прибігає до нас від Храпка посланець. (Панас Мирний)
- Аж скипів Бертольд, почувши Гордовитую відмову, До поета посилає Посланців тих самих знову. (Леся Українка)
- Допомоги все немає. Стало ясно – не доїхали посланці до штабу, не проскочили крізь вороже оточення. (О. Донченко)
- * Образно. Два посланці Країни Рад – міжпланетні автоматичні станції “Венера-5” і “Венера-6” тримають курс до “ранкової зірки”. (з газ.)
- Посланець цивілізованої Франції був зодягнутий з виключною, французькою, елеганцією [елегантністю]. (Ю. Смолич)
- – Флоту і в нас нема, – пояснив херсонський посланець. – Всі, які були, судна ті ж таки грабіжники заграбували [пограбували], погнали за море з народним добром. (О. Гончар)
- В. Чорновіл став справжнім посланцем свого народу в українському парламенті. (з газ.)
- Тут радянських бійців бачили вперше і дивилися на них, як на посланців з іншого, незнайомого світу. (О. Гончар)
- Славу твою, Києве, несли в віках стародавні і вічні кобзарі, світлі посланці народної правди і мудрості. (О. Корнійчук)
- У високому палаці над Віслою – варшав'яни відтоді називають його Палацом Миру – ще не раз лунали схвильовані голоси посланців дружби. (С. Журахович)
- Перший посланець осені промчав по галицькій землі і золотими факелами позначив кордони володінь своєї господині. (М. Ю. Тарновський)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
ПОСЛА́НЕЦЬ
Див. послане́ць.
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.