ПОПРУГ

Шрам; подряпина.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ПОПРУ́ГА

Частина кінської збруї – широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко). Приклади

Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу. (Ю. Смолич)
Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу, зняв сідло, повід, ніби назавжди звільняючи його від рабства. (З. Тулуб)
Верхівець зупинив коня. Він поклав йому на шию поводи, якийсь час постояв на стременах, встав, відпустив попругу і дав йому вхопити трави. (С. Чорнобривець)

перен. Довга вузька смуга чого-небудь. Приклади

Край неба жевріло рожевим огнем; горіло і миготіло ясним полум'ям. Серед того зарева стовпом стояла кривава попруга. (Панас Мирний)
Та ба, ось межа! Ся попруга вузька Несильну їх [бідняків] силу роздерла на части [частини]. (І. Франко)
* У порівн. Мов синім вишита попруга, діброву річка проріза... (П. Тичина)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.