ПОПРОСИТЬ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОПРОСИ́ТИ
що, чого, про що і без дод., також з інфін. або із спол. щоб.
Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попрохати.
Приклади
- Піду я до людей старих .. І попрошу їх розказати, Що чули од дідів своїх. (І. Котляревський)
- Не дай, Боже, в багатого І пить попросити. (Т. Шевченко)
- – Пішов би ти до пана, попрохав би грошей на відробітки .. – Ет, не дасть!.. – А ти піди, попроси. (М. Коцюбинський)
- [Любов:] Тьотю Ліпо! Підіть попросіть тую пані, щоб перестала грати, я не можу сього чути!.. (Леся Українка)
- – Чи немає у вас якої книжки? – попросив я, соромливо опустивши очі. (Ю. Яновський)
- Стоїть [Іван] біля порога, переминається, мов прийшов чогось попросити, але ніяк не наважиться. (М. Руденко)
- – Наш хліб їси, нам і роби, а як ні, то ми тебе й попросимо слухати. (І. Нечуй-Левицький)
- [Люцій:] Може, краще ти попроси громаду розійтися? (Леся Українка)
за кого.
Поклопотатися за кого-небудь.
Приклади
- – Еге! За стару не попросять! Пропадай стара! (Марко Вовчок)
кого, що.
Запросити кого-небудь до себе в гості.
Приклади
- Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав, І, зараз попросивши в хату, Горілкою почастовав [почастував]. (І. Котляревський)
- Не так тії вороги, Як добрії люди – І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату, І будуть вітати І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись. (Т. Шевченко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.