ПОПИХАЧ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОПИ́ХАЧ

Той, хто служить де-небудь, у кого-небудь як виконавець дрібних доручень. Приклади

Прийшов він до Києва ще хлопцем, як йому було двадцять літ, спершу був за хлопця-попихача у галантерейній крамниці, тоді дослужився до прикажчика. (Б. Грінченко)
Підозріваю, що куховаркою, як і нянькою, була властиве вона [пані], а служниця, дівча літ 12-ти, була тільки попихачем. (Леся Українка)
– Що я тут? – наймичка, попихач. А там – сама хазяйкою буду... (Панас Мирний)
Гервасія Салогана і досі звуть не управителем, а теж економом, і це неабияк шкрябає гоноровитого попихача. (М. Стельмах)

перен., зневажл. Той, яким кожен розпоряджається, виявляючи свою зверхність. Приклади

Роздразнена Андрієва уява додавала тут багато лихого до недоброго, малювала йому сироту-безбатченка, попихача у всіх, кому тільки він попаде під руки. (І. Франко)
Роман – людина ніжної і сумирної вдачі .. При його м'якому характерові іншим, зубатішим, здається, легко було б його заштовхати, перетворити в попихача, проте насміхатися з нього, скривдити його ніхто не наважується. (О. Гончар)
* У порівн. Я наче той попихач: куди пхнуть, туди і йду. (Номис)
– А ми... панськими попихачами повиростали, надією князів, воєвод та їхніх дозорців поробилися. (Іван Ле)
На Прагу кинулись [палії], на Відень і Париж, знайшли попихачів в Софії й Будапешті, щоб і на нас підняти руку, врешті. (С. Голованівський)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.