ПООДИНОКІ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПООДИНО́КИЙ
тільки мн.
Які розміщені або зустрічаються рідко.
Приклади
- Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець. (Ю. Мушкетик)
- З двору повіяло свіжим вітром, залітали, наче заблукавши, поодинокі сніжинки. (О. Гуреїв)
- Міський парк. Ще підмітають алеї, але є вже і поодинокі перехожі. (А. Головко)
- Мене змучило й невдоволило ще (з винятком поодиноких хвилин) моє дотеперішнє життя. (О. Кобилянська)
- Я відчув душевну вдячність дисертантові за його чуйність, так би мовити, і до поодиноких, ніби й забутих рослин. (Іван Ле)
тільки мн.
Ізольовані від інших, позбавлені зв'язку з іншими; розрізнені, окремі.
Приклади
- Дарка бачить, як нерухомі очі Оріховської просвердлюють кожний гурток, а вуха, здається, видовжуються, щоб схопити нитки розмов поодиноких гуртків і зв'язати їх в один вузол. (Ірина Вільде)
- Поодинокі виступи [селян] були легко придушені місцевою поліцією. (М. Стельмах)
- На розі строчив кулемет, зринали поодинокі постріли. (О. Десняк)
- – Так і веди нас на панів .. – На Каффу!!! – надсаджувалися поодинокі голоси. (З. Тулуб)
- Наприкінці цього періоду [від 4 до 6 років включно] у дітей з'являються поодинокі абстрактні поняття. (з навч. літ.)
Який є тільки одним.
Приклади
- Стрілянина поступово стихала, озивався ще тільки якийсь поодинокий кулемет. (С. Голованівський)
- Повстання рабів у Криму не було поодиноким. (з навч. літ.)
- “Слово о полку Ігоревім” є не поодиноким явищем староруського письменства. (з наук. літ.)
- Не чутно виразно ні одного слова, не розбереш поодинокої розмови – все гуде, гукає, лящить, верещить. (Панас Мирний)
- Він [П. Саксаганський] умів в поодинокому, буденному факті побачити значне і святкове. (Ю. Мартич)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.