ПОНУРЕ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОНУ́РИЙ

З опущеною головою, поглядом; похилений. Приклади

Хто ж то тії люде, Що понурі ходять, На високії будинки і очей не зводять? (П. Куліш)
Пішов [Микола] тією стежкою, якою гуляв не раз з дівчиною, пішов понурий, задивлений у землю, немов відшукуючи на ній загублений спокій. (В. Гжицький)
* Образно. Що ж пак тепер, серед простору – воленьки, Сумно манячиш ти [молодість], мовби приборкана, Бродиш самотно, шукаючи доленьки, Хора, підтята, понура, ухоркана? (П. Грабовський)

Сумний, зажурений. Приклади

Зроду бравий запорожець Ні сльозинки не пролив; А тепер стоїть понурий – Вид його затуманів. (Я. Щоголів)
Охрім сидів, скулений, накритий мішком, і нагадував монаха, якого витурили з монастиря за п'янку, – таке було в нього страдницьке обличчя і понурі очі. (Григорій Тютюнник)
Привіз [батько] нам усім нові кожушанки. Дає Катрі – яке понуре його обличчя було і як трусилася рука даючи! (Марко Вовчок)
Постановив Кирило Тур на вікні каганчик, а сам зблизивсь до понурого в'язня. Той дивиться на його мовчки. (П. Куліш)
Петро Мартинчук, скутий з якимсь уже немолодим, понурим селянином, помітив Бронка і поманив вільною рукою до себе. (Ірина Вільде)
Понура шляхта, мов хорти, За двері вийшла. (Т. Шевченко)
Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали. (Григорій Тютюнник)

Невеселий, гнітючий. Приклади

[Юда (з понурим жартом):] Так само продають їх [людей], як і все, як гуси, як худобу: поторгують і вдарять по руках. Ти ж думав, як? (Леся Українка)
Часом розповідав мені Сидір і казки, але завсіди якісь смішні, веселі, – а ніколи не говорив таких страшних та понурих, як мені звичайно говорено дома. (І. Франко)
Понура мовчанка залягла над товариством. (І. Франко)
Безнадійність Сумна, понура обгорне його. (Леся Українка)

Позбавлений яскравих барв, темний, непривабливий. Приклади

Як підійшла [Левантина] до цього, вночі такого понурого лісу, – обняв її страх. (Б. Грінченко)
Понурі стіни і склепіння Злорадо пнуться наді мною. (І. Франко)
Містина вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної задумливої поліської краси. (Леся Українка)
Не світе вже промінь ясний. Тепер йому гріти несила: Приходе понура зима. (Б. Грінченко)
Літо непомітно згасало й надходила понура осінь. (П. Козланюк)
День був понурий, зимний, і падав дощ. (О. Кобилянська)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Похмура, мовчазна людина. Приклади

За сими йшли [у пеклі] святі понури, Що не дивились і на світ. (І. Котляревський)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Водонепроникні покриття, які укладають на дно водоймища перед греблею.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.