ПОКОРИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОКОРИ́ТИ

Корити (у 1 знач.) кого-небудь якийсь час.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ПОКО́РА

Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість. Приклади

Ні похвальба старших, ні покора нижчих не вдовольняли Максима. (Панас Мирний)
Цілувати батька в руку – стародавній український звичай, що символізує особливу шану й покору батькові. (Ю. Смолич)
Гадюку в пазусі він мусив вигрівати теплом власного тіла, га? Хто ж це? Параска, майже безмовної покори жінка? Одарка? (Іван Ле)
На виду одна покора, одна слухняність, тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки. (О. Гончар)
[Неофіт-раб:] “Терпливість і покора” тільки й чув я від вас сьогодні. (Леся Українка)
На чому будувала в цій ситуації свій авторитет свята церква? На синівському послуху, на страху перед караючою господньою десницею, на рабській покорі. (Ірина Вільде)
Поет [І. Франко] заперечує буржуазно-клерикальну проповідь покори, примирення з експлуататорським ладом, сподівання “від бога” кращого життя на землі. (з навч. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ПОКОРИ́ТИ

Див. покоря́ти.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах