ПОЗВОЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОЗВОЛЯ́ТИ

що, без прям. дод. і з інфін. Те саме, що дозволя́ти. Приклади

В війні, яка вибухла між нами [Воронами] і вами [Совами], він [Пугукало] усе оминав моє гніздо і ніколи не позволяв робити мені кривди. (І. Франко)
Хоч позволив хан на пісках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати. (Т. Шевченко)
[Дівчата (співають):] Признаюсь по правді: Сватати не буду – Не позволять батько, Не позволять мати. (К. Герасименко)
Я вже давно хочу спитати Вас, чи позволяє Вам стан здоров'я працювати над чим і що Ви тепер пишете? (М. Коцюбинський)
Може доля коли позволить .. Вас побачити, то й радість буде. (В. Стефаник)
– Чи хорошу дочку маєш, позволь подивиться. (П. Чубинський)
– Яка хороша паняночка, – мовила [бабуся], усміхаючись. – Позвольте мені вашу рученьку поцілувати. (Панас Мирний)

без дод., наказ. сп., у знач. вставн. сл. позво́ль (позво́льте), заст. Ввічлива форма висловлення незгоди, заперечення, протесту. Приклади

[Саня:] Помиляєтесь, Оресте Михайловичу, дресировка всякому потрібна. [Орест:] Позвольте, однак... (Леся Українка)
– Позвольте, ще не кінець на тім, – говорив Бенедьо. (І. Франко)

що, заст. Ввічлива форма пропонування чого-небудь. Приклади

[Кольпортер:] Може, добродійство газетку нову позволять: дневники [журнали] свіжі, політичні й літературні. (І. Франко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.