ПОЖУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОЖУВА́ТИ
що і без прям. дод.
Док. до жува́ти 1, 2.
Приклади
- Укинула Пріська ложку каші в рот; не пожувавши, ковтнула та й удавилася. (Панас Мирний)
- Старий пожував ягоду й сплюнув. (О. Довженко)
- Гості випили по чарці, пожували чорного хліба й засмутились. (І. Нечуй-Левицький)
- – Стояв я .. під деревом і думаю... дай... сухарика пожую. (Григорій Тютюнник)
- * Образно. [Пилип:] З путящої балачки, то й ми [мужики] дещо розжовуємо. [Свирид:] Таки як добре пожуєш, то й розсмакуєш... (М. Кропивницький)
- * У порівн. Оце тисяча [карбованців] обстрьопаними, старими бумажками... Та й заялозили ж їх діди та баби! Неначе в роті пожували. (І. Нечуй-Левицький)
що і без дод.
Жувати якийсь час.
Приклади
- Іван підбіг, приклав портрет до стіни, а Каленик, пожувавши ще трохи, вийняв хліб з рота і приліпив. (М. Коцюбинський)
- – Що чувати, що видати у вашій конюшні? – спитав Перегуда. Захар пожував сиві вуса, підвів на нього очі: – Погано. (В. Кучер)
- Бова нервово пожував .. тонкі губи. (Д. Ткач)
- Дід підвів незрячі очі, пожував губами і вдарив по струнах. (З. Тулуб)
- Спробувала [Уляна] пожувати ротом, але біль скував щелепи. (Іван Ле)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.