ПОГУБЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

тільки док. Загубити, згубити, втратити все або багато чого-небудь; розгубити. Приклади

Стиснула міцно дійницю – та за нею... Дух з мене випирає, капці погубила, та от-от дожену. (М. Коцюбинський)
– Вже багато [бійців] їдуть без пілоток: погубили сонні. (О. Гончар)
* Образно. Сріблом підпливає, повіддю вилискує Полісся під місяцем – береги по долинах погубило. (С. Васильченко)
З-за верби вийшов Микола, і всі дівчата, наче сполохані птиці, знялися й побігли, аж калину погубили по траві. (І. Нечуй-Левицький)
Діти, погубивши матерів, пищать. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Усі [пастухи] пильно стежили за тим, щоб не погубити в кущах потомлених ягнят. (В. Гжицький)

тільки док. Частково або повністю втратити які-небудь фізичні особливості, моральні якості і т. ін. Приклади

Здоров'я маємо – не дбаємо, а погубивши – плачемо. (прислів'я)
– Жди від Грицька звичайності – діждешся! Він уже і звичаї людські через свою пиху погубив, – промовила, зітхнувши, Пріська. (Панас Мирний)
Розступилась, вода, – в тобі я Погублю все горе... (Л. Боровиковський)
Погубивши рештки хмелю [протверезившись], ми сиділи бадьорі й схвильовані. (Ю. Яновський)

тільки док. Втратити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, залишитися без когось, чогось. Приклади

Той, що мертвих, на баяні Загравши, розбудити вмів, .. десь побіля Обояні На лівій [руці] пальці погубив. (Л. Первомайський)

Призводити до загибелі кого-небудь, до повного занепаду чогось, робити нещасним чиєсь життя; занапащати. Приклади

– Будьте ласкави [ласкаві], панове, даруйте ми життє [мені життя], я вам нічого не винен, – змилуйтеся, не погубляйте мене! (І. Франко)
Розбійник прийшов, перебрав на себе Іванові сили і будить його, і чинить суд над ним, якою смертю його погубити. (з казки)
– Не погубляйте свого дитяти: дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком. (Г. Квітка-Основ'яненко)
[Терпилиха:] Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? (І. Котляревський)
– Ти, пане полковнику ніженський, і всі, під його рукою будучії, послухайте мого голосу, не погубляйте отчизни. (П. Куліш)
– За що ж свої молодії Ти літа погубиш За калікою?.. (Т. Шевченко)
Сіла дочка край куточка, Сльози проливає. Стала мати серед хати, Рученьки ламає: – Втопила-сь ти мене, донько, В холодную воду: Погубила здоров'ячко І милую вроду!.. (С. Руданський)
– Ні, таточку, ні, мій сизий голубчику! не погубила себе твоя дочка і не погубить. (Г. Квітка-Основ'яненко)

перен., рідко. Призводити до провалу. Приклади

Цим своїм вчинком [приходом до замісника] він трохи не погубив усієї справи, бо зам схопився, як з будяків, і так розкричався, що годі було його вгамувати. (Григорій Тютюнник)

ПОГУБЛЯ́ТИ