ПОВІРЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОВІРЯ́ТИ

Розповідати, звіряти кому-, чому-небудь щось потаємне, інтимне. Приклади

[Тетяна:] Другому б я цього і не сказала, а вас я не соромлюсь; так вже привикла вам свою я душу повірять! (І. Карпенко-Карий)
За те я тебе люблю, що тобі повіряю душу й чую, як б'ється серце твоє у відповідь на мою радість... (Г. Хоткевич)
Ти мене кличеш звечора й зрання, Ти мене кличеш пізньої ночі, Ти мене кличеш в ясне розсвітання, Думи мені повіряєш пророчі. (Л. Забашта)
Колись чуття-пережиття повірювала я картинам. (Уляна Кравченко)

Виявляючи довір'я, доручати, передавати кому-небудь когось, щось; довіряти. Приклади

Йому генерал від самісінького царя суму повіря казенну. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Кому казну повірю я? (І. Котляревський)

рідко. Довіряючи комусь, давати в борг. Приклади

Вона мене здавну [здавна] знає, мед-горілку повіряє. (П. Чубинський)
– Гайда, братця! разом погуляємо... Може шинкар повірить, а може знайдеться добрий чоловік, почастує... (Панас Мирний)

рідко. Робити перевірку, перевіряти. Приклади

Той екзамен робив сам митрополит, повіряючи екзамен по всіх науках разом. (І. Нечуй-Левицький)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.