ПОВІРНИКІВ — ТЛУМАЧЕННЯ

ПОВІ́РНИК

Людина, що користується особливим довір'ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.; повірений. Приклади
  • – Дід мій, Іван Петрій, був отаманом у Довбушевій банді, перший по Довбушу і єго [його] повірник. (І. Франко)
  • Привозив [пан Никодим] від нього листи, книжки, усні доручення, став добровільним повірником закоханих. (П. Колесник)
  • * Образно. Привіт тобі, мій друже вірний, гаю, повірнику моїх найкращих дум! (І. Франко)
Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені; повірений. Приклади
  • Повірник короля.
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.