ПОВІРНИКІВ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОВІ́РНИК
Людина, що користується особливим довір'ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.; повірений.
Приклади
- – Дід мій, Іван Петрій, був отаманом у Довбушевій банді, перший по Довбушу і єго [його] повірник. (І. Франко)
- Привозив [пан Никодим] від нього листи, книжки, усні доручення, став добровільним повірником закоханих. (П. Колесник)
- * Образно. Привіт тобі, мій друже вірний, гаю, повірнику моїх найкращих дум! (І. Франко)
Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені; повірений.
Приклади
- Повірник короля.
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.