ПОВОДИРЮ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОВОДИ́Р

Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. Приклади

Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем. (Я. Щоголів)
Він вирішив стати поводирем сліпого лірника. (Ю. Мартич)
Ні, ні. Найменшої змоги в такий час міняти поводиря. (Г. Колісник)
Як наповнили храм раптово, так і розбіглись. Лірник із поводирем зник також. (В. Барка)
* Образно. [Антон:] І ті люде [люди], що живуть в достатках, здебільшого мають дивну натуру: вони не можуть ступить і одного ступня без поводиря, а інші то ще й гніваються, чом їх за ніс не водять!.. (М. Кропивницький)
Як же це він, поводир людських душ, не завважив останньої межі, за котрою бездумний бунт?! (Г. Колісник)

Керівник, вожак. Приклади

І вихопилися перед Галиною Горленко на мить також дуже яскраво поводирі отої зграї. (Є. Кротевич)
Закинувши петлю про причину своїх відвідин, генерал обірвав недомовкою. Хотілося взнати, чи мудрі гайдамацькі поводирі. Гонта кивнув. (Г. Колісник)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.