ПОВИСАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Зачепившись, затримуватися на чому-небудь, залишатися висіти. Приклади

На його рудій, аж червоній бороді повисла срібна осіння павутина. (О. Донченко)
З-під капелюха по скроні потекла кривулькою крапля поту, повисла на щоці. (М. Томчаній)
* Образно. Вона [надмірна обережність] повисає на тобі гирею. (Ю. Мушкетик)
Дедалі ставало трудніше спускатись. Раз мало не впав [Іван], та вхопився за виступ скелі і повис на руках. (М. Коцюбинський)
Цілі хмари мавп повисли на гіллі. (Ю. Яновський)
Толя з розгону кинувся до нього [батька] і повиснув на батькових руках. (А. Хижняк)
Самому ж, затиснутому з усіх боків людськими тілами, з трудом вдалося вчепитися за верхню ручку і повиснути, майже не торкаючись підлоги ногами. (з газ.)
З чистою усмішкою на устах тихо задрімала Маруся, беззвучно віддихаючи. Повисла на руці опришка. (Г. Хоткевич)
Батько піднімає рушницю. Секунда, і станеться злочин. Дівчина кидається до батька і повисає на зброї. (О. Довженко)
За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім з обмотаною рушником шиєю, хрипів, повиснувши на чепігах. (Григорій Тютюнник)
Він [Калітеску] весь повис на мотузках, якими був прив'язаний до дерева. (В. Петльований)
Повисали обважнілі інеєм дроти електростанцій. (В. Кучер)
Квітки [бузини] зібрані в плоскі, щитковидні суцвіття, від ваги плодів поступово повисають. (з наук. літ.)
Одно [дерево] стовпом подралось догори або гадюкою скрутилось, друге кущем розпустило свої віти, і листва, неначе шовкові китиці, повисла аж до землі. (О. Стороженко)
Довгий вус його повис. (Л. Глібов)
Косми сплутаного волосся повисли по обох боках лиця. (Г. Хоткевич)

Висіти, утримуючись на чому-небудь; бути прикріпленим, причепленим до чогось (про предмети). Приклади

Лице засмагле і туга коса, На ній хустинка біла повиса... (Я. Шпорта)
Самопал семип'яденний Повис за плечима. (Т. Шевченко)
Потім пройде садами спокійне задумане літо і на вітах повиснуть достиглі плоди... (К. Герасименко)

Бути розташованим, нависати над ким-, чим-небудь. Приклади

Над даллю сірим, мовчазним шатром Повсть неба повисала непрозора. (Л. Первомайський)
Настане вечір, місяць засяє, Вгорі у зорях небосхил повисне. (П. Тичина)
Тепер Загатний майже ненавидів худі, ревматичні руки Хаблака і, коли вони повисали над дошкою, аби пересунути вперед ще одну фігуру, одвертався. (В. Дрозд)
Вузлаті гілки груші одним краєм повисають над городом, а другим над клунею. (М. Стельмах)
Над річкою Трубайлом стоїть висока круча. Вся обросла кучерявим в'язом, а коріння повисло над самою річкою. (П. Куліш)
Неминуча поразка повисла над військом Шаули. (Іван Ле)
Здається, що страшна (ота!) мить, яка наближається, повисне над тобою і гнітитиме довіку. (з публіц. літ.)

Триматися в повітрі майже нерухомо. Приклади

Над вузькою вулицею хмарою повисла курява. (А. Шиян)
Спозаранку на небо викочувалось велике сонце, швидко підіймалося вгору.., повисало над головою і пекло. (Ю. Збанацький)
А над тобою [заєць] вже беркут повис: Так і тремтить, щоб тебе розідрати! (Я. Щоголів)
Вітер вив, .. змітаючи цілі кучугури снігу, підіймав їх догори, до білих хмар, що низько повисли над землею. (М. Коцюбинський)
Опівночі, коли місяць повиснув над клунею Супруна Кочубея, Явдоха взулася, .. взяла мішок і залізний коловорот.., і вийшла з хати. (О. Донченко)
– Любо! – тихо повисає в тумані схвильований голос Плачинди. (М. Стельмах)
З юрби .. вирвався голосний жіночий плач і повис над майданом. (Мирослав Ірчан)
Зупинившись посеред ярмаркового майдану, я нарахував чотирнадцять церков. Їх бані палали в променях зимового сонця, мелодійний передзвін повисав у повітрі, мідні луни розкочувалися далеко по околицях. (Ю. Мушкетик)
* Образно. Коли вечір осінній млою-мрякою повисне над містечком, хати нижче стріхи тоді на очі насувають, в сутіні загортаються. (А. Головко)

ПОВИСА́ТИ