ПОБІЛІЄ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОБІЛІ́ТИ
Док. до білі́ти 1.
Приклади
- Випав перший сніг, земля побіліла, неначе завилась білою габою. (М. Коцюбинський)
- Маковейчикові радісно і легко на серці, бо сонця так багато, що небо аж побіліло від нього. (О. Гончар)
- Його пілотка побіліла Від вітру, сонця та дощу. (Л. Первомайський)
- Христя то почервоніє, то побіліє, аж сльози їй на очі виступають. (Панас Мирний)
- Губи побіліли, немов ось-ось жінка мала зомліти. (Ірина Вільде)
- А Толя бачив, як у Федька навіть губи побіліли, а очі стали такі чудні, гострі, коли він вдивлявся в кригу. (В. Винниченко)
- У наймах коси побіліють, У наймах, сестри, й умрете! (Т. Шевченко)
- Хай би побіліли її коси та залишились би очі ясними яснотою вірних! (О. Гончар)
- Її волосся, здавалося, ще гірше побіліло, а вбрання зробилося ще більше чорне. (Б. Лепкий)
- Назустріч йому йшов чоловік з дуже знайомим обличчям. Круті, гострі вилиці, примружені сірі очі, міцно стиснуті уста, – тільки неначе більше стало сивого волосся на голові, а скроні і поготів побіліли. (С. Скляренко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.