ПОБІЛЯ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОБІ́ЛЯ́
прийм., з род. в.
Уживається на позначення місця, предмета, особи, недалеко від якого (якої) відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло.
Приклади
- Явдоха .. тільки засопла, проходячи побіля Мар'ї. (Панас Мирний)
- – Охота гірш неволі, як-то кажуть. Неволі немає, та охота велика побіля вас бути. (Л. Яновська)
- Побіля ж полум'я бігали, метушились маленькі, безсилі люди, ламали руки й кричали до неба, до місяця, до полум'я. (В. Винниченко)
- А урочистий похід вглиблювався в надра Стамбула. Побіля городських мурів уздовж Мармари, на південь, до Золотої брами Царгорода, на якій колись прибив свій щит київський князь Олег. (П. Загребельний)
- Яке вчиню я диво? Те, що сидітиму побіля друга? Те, що не залишу його до смерті? (М. Олійник)
- Петрик нашорошив вуха, прислухається, тупцюється побіля ліжка, пряде оченятами то на маму, то на тата, якого нарешті таки діждався. (Микола Чернявський)
присл., рідко.
Те саме, що по́ряд1 1; поблизу.
Приклади
- Гора, в ній нора з дверима, побіля товстий явір. (М. Кропивницький)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.