ПИРХАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПИ́РХАТИ
Видавати глухі уривчасті звуки, шумно випускаючи повітря з ніздрів, рота.
Приклади
- Гнідко, мов опечений, кинувсь-стрибнув і, пирхаючи, пішов дрібною ходою. (Панас Мирний)
- Санки бігли, набираючи снігу крізь лини; коні брязкали і пирхали. (М. Грушевський)
- Байда .. умився з відра, – а умивався він завжди до пояса, – довго розтиравсь, пирхав, сопів. (Д. Бедзик)
- На столі вже пузатий чайник пирхає, що аж покришка бряжчить. (О. Донченко)
- Було ще рано, спали пасажири, Півсонний умивався пароплав І пирхав, наче кінь. (М. Рильський)
- За парканом щось раптом пирхнуло, наче там поперхнулася коняка. (Ю. Яновський)
- Тепер я саме роблю досліди над прикметами ріжних [різних] гатунків тютюну, від чого добродій Дмитренко мусить чхати й пирхати безперестанку. (В. Самійленко)
- Він пирхає, спльовує щось солоне і відхаркує з легенів пісок. (Ю. Смолич)
- Язик у його ніяк не хотів одпочивати, а все шепотів до Лукаша. Той пирхав зо сміху. (Б. Грінченко)
- – А у мене радість яка. Зроду-віку не здогадаєшся. – Созоненко, може, впав з воза і в'язи скрутив? – Мало не вгадав, – пирхає [Марта] в руку. (М. Стельмах)
перен., розм.
Сердитим голосом, звуками виявляти незадоволення.
Приклади
- Йшов Іван Антонович повагом, невдоволено буркочучи й пирхаючи собі в бороду. (Ю. Смолич)
- Їжак силкується видряпатись на пеньок. Він уже підвівся на задні лапки, але далі не вистачає у нього спритності. Він сердиться. Мабуть, сопе, пирхає. (О. Копиленко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.