ОСТОВПІЛИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ОСТОВПІ́ЛИЙ

Дієпр. акт. до остовпі́ти. Приклади

Спинився я на хвильку остовпілий, Наслухав, як ярмо засніжене скрипить. (М. Рильський)

у знач. прикм. Який раптово втратив здатність рухатися, свідомо сприймати що-небудь (від хвилювання, розгубленості, з переляку і т. ін.). Приклади

Калинович стояв у своїм кутику заглушений, остовпілий, безтямний. (І. Франко)
Вхопив [дід] з кілка шапку і вийшов з хати. Вражений з несподіванки Остап мовчав остовпілий. (Б. Грінченко)
* У порівн. Кінь завмер. Він стояв, як укопаний, немов остовпілий від подиву. (Ю. Збанацький)
Вона посміхнулася ще глузливіше і відвела очі. В чужих, остовпілих очах [фашистів] вона не знайшла честі. (Григорій Тютюнник)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.