ОКАЯННИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ОКАЯ́ННИЙ

заст. Грішний, проклятий. Приклади

[Сильвестр:] Та хто ж цей окаянний! Його схопити треба! (І. Кочерга)
– До нього оце приходив один ірод, окаянний чоловік. (Ю. Бедзик)
* У порівн. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить. (Т. Шевченко)
[Андрій:] Ми тобі й досі винуваті, і отсе прийшли з тобою розплатитися. За твою окаянну зраду та бісовське [бісівське] лихо, що ти на нас усіх замишляв, ми не заплатили тобі. (М. Костомаров)
Ігуменя ж вела далі. – Ми вже й проклинали тих грішниць окаянних, анафемі їх привселюдно у храмі божому предавали і з ганьбою великою виганяли з монастиря. (І. Микитенко)
– Голівонько моя бідна! Карбованця? А щоб ти лоп [лопнув], окаянний, щоб ти не дочекав вечора, чорте кривий! (М. Коцюбинський)

розм., рідко. Дуже поганий, неприємний у якому-небудь відношенні; дошкульний. Приклади

Завірюха кидала у віконця сніжні буруни, і окаянний вітер надривався в димарі, гудів і лютував. (О. Донченко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.