ОБЗИВАТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

до кого, рідко кому, на що і без дод. Відповідати на звертання, поклик і т. ін.; відзиватися, відгукуватися. Приклади

Двоє [парубків] коло дверей перемовлялись з Настею, що обзивалась десь у сінях за дверима. (С. Васильченко)
Постукавши, зачекав [Ничипір] відповіді, але з хати ніхто не обзивався. (М. Руденко)
Я вибігла за ворота. – Катренько, де ти? – Ніхто не обізвався мені. (Марко Вовчок)
Те, що вона обізвалась, і обізвалась так тихо, кротко, журно, боляче кольнуло Юрія. (В. Винниченко)
Другим у списку був Юхим Гармаш. Не обізвавсь. (А. Головко)
Він не обізвався, боячись, що з самої інтонації відповіді лікар збагне його стан. (Є. Доломан)

до кого. Звертатися до кого-небудь з розмовою, запитанням і т. ін. Приклади

– А шануйте, – обзиваюся до синів, – шануйте старого батька! (Л. Мартович)
– За що ти нашого німого старця б'єш? – обізвавсь до нього чоловік. (Г. Квітка-Основ'яненко)
А мені й обізватися нема до кого, ходжу одна, як голубка підбита. (В. Медвідь)
І тут він [Аркадій Петрович] вперше почув всім тілом, що се обзивалась до нього його земля, що він з нею так зрісся, як з жінкою, з сином, з дочкою. (М. Коцюбинський)

Промовляти що-небудь або прохоплюватися словом, вигуком і т. ін. Приклади

Студент дивився з усміхом на всю подію .. й не обзивався. (О. Маковей)
Він і словечком не обзивався на брудну лайку і прокльони Собенка. (І. Керницький)
Чимсь напрочуд знайомим, милим серцю, чимсь, що обзивалося до нас аж з глибин далекого-далекого дитинства, терзали нас аж до ранку оті незбагненні .. пахощі. (В. Козаченко)
Отець Степан обізвався крізь сон, схопився. (І. Нечуй-Левицький)
Лише де-не-де обізветься до своїх козацький вартовий, і знову все затихне. (Я. Качура)
Арфами, арфами – золотими, голосними обізвалися гаї. (П. Тичина)

перен. Писати у відповідь кому-небудь листа. Приклади

До Вашої картки трохи був неспокійний за наше приятельство, бо Ви довго не обзивалися по своїм листі. (В. Стефаник)
Певне ж єсть поважні причини, коли ти не могла обізватись навіть на такий лист, який був мій останній. (Леся Українка)

перен. Подавати певні звуки (звичайно про тварин). Приклади

Тільки на ранок поверне зоря, Сонце почне витикатись, Вже почина і сусіда моя, Бджілка свята, обзиватись. (І. Манжура)
Десь над болотцем [болітцем] чайка обізвалась, Як обзивалася колись давно.... (Л. Глібов)
Вiдчувала неспокiй i маржинка, обзиваючись у стiйлах, а вiвцi збивалися в тiснi отари. (І. Пільгук)
На подвір'ї обізвалися собаки, потім стихли, і хтось обережно постукав у вікно. (М. Стельмах)
Ще раз обізвався пугач за монастирською огорожею. (Р. Іваничук)
Десь збоку завив койот, за ним обізвався другий, і враз все навкруги розляглося тоскним виттям. (Ю. Бедзик)
Данило сам вчув півневе кукурікання, правда, уже коли обізвався сусідський, Бугаїв, півень. (В. Дрозд)

Ставати чутним; лунати, розлягатися, перев. реагуючи на щось (про голос, мелодію і т. ін.). Приклади

Дзвінки коров [корів] обзивались, як далеке зітхання. (М. Коцюбинський)
Скирти і клуня зайнялись, І зорі зникли. Хоч би слово, Хоч би де голос обізвавсь. (Т. Шевченко)
Нарешті з того боку обізвався голос, голос той був знайомий уже тисячу років, він існував для Отави вічно. (П. Загребельний)
Вже під одним возом обізвалася сопілка, а під другим – кобза. (Ю. Мушкетик)
У такі дні може несподівано обізватися телефон. (А. Дністровий)

перен. Нагадувати про себе, виявляти себе чим-небудь. Приклади

Я взагалі здорова.., раз тільки три дні бронхіт був, .. коли-не-коли кашель обзивався. (Леся Українка)
Щось м'яке обізвалося в серці, що приємно запекло під повіками. (Б.-І. Антонич)
Поки що колона не обізвалася жодним пострілом. (О. Гончар)
Обізвалися зовсім інші думки й почуття. З'явилася доброзичливість. Засіяла радість. (Олекса Ізарський)
Кухарі знову заметушилися, забігали, а баняки обізвалися дружним дзеленчанням покришок. (Ю. Винничук)

Відчуватися, проявлятися (про вдачу, риси характеру і т. ін.). Приклади

– Земля найкраще пахне восени, – говорить сам до себе Тимофій. Це одна половина старої горицвітівської вдачі обзивається в ньому. (М. Стельмах)
[Маруся:] Обізвалася плоть моя – і нічого я їй не вдію. (Панас Мирний)
Українка дала величезній імперії нового султана. Аби ж то обізвався в його крові голос наших степів і милосердя пробудилося в серці до народу його матері. (П. Загребельний)

перен. Виявляти співчуття, бажання допомогти, сприяти кому-небудь. Приклади

Жодна душа не обізвалася, не відкликнулася на той плач дитини. (Л. Яновська)

Висловлюватися про кого-, що-небудь, даючи оцінку. Приклади

Вітала [поета] з успіхом одверто Із Буковини ланкова; Критикував учитель з Ічні .. Лише дружки – “боги критичні” – Не обзивалися! (С. Олійник)
Про наш збірник на спомин Гоголя ніхто з наших і словечком не обізвався. (Панас Мирний)

тільки недок., розм. Обзивати один одного поганими словами. Приклади

Мама з бабою сварилися і обзивалися, і все, як Дімка зрозумів, через нього, бо він усім заважав і жити не давав. (Г. Тарасюк)
– Що це за слова в тебе: “Бовдур”! Я стараюсь, поки ти тут вилежуєшся, страждаю за трьох, а він ще обзивається. Ніякої культури! Сам бовдур! (Я. Стельмах)
– Падлюка! – верескнула Лідія. – Змія підколодна! .. – Прошу не обзиватися, – сказав Бумблякевич. (Ю. Винничук)
Діти чомусь почали обзиватися негарними словами й оскаженіло паплюжити всіх наліво і направо. (М. Кідрук)

рідко. Називати себе; називатися. Приклади

Обізвався грибом, то лізь у борщ. (прислів'я)

ОБЗИВА́ТИСЯ а́юся, а́єшся, недок., ОБІЗВА́ТИСЯ, ізву́ся, і́зве́шся, док.