ОБАВИТИ

Те саме, що вибавити.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ОБА́ВИТИ влю, виш; мн. оба́влять; док., що, діал.

Розраяти (у 1 знач.), заспокоїти (у 1 знач.). Приклади

Благословив [Івка] хрестом і промовив: – .. Зібрати посіяне – заповідь Божа! .. І він повів усіх на поле .. І дибали за ним старі баби, дибала навіть Ярина, яка прибилася до церкви, щоб обавити душу. (Б. Харчук)
Насилу я тебе збагнув, оман ждучи, надсило [надсилу] повірив у бриластий гнів. Навіщо ж? – Закортіло обавити своє ждання, пізнати чари казки – ану ж, хтось сяде на коня, кремпуючи [глузуючи] з поразки. (В. Стус)
– Якби я того захотіла, знайшла б із ким душу обавити. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.