НЕРІШУЧИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НЕРІШУ́ЧИЙ а, е.

Якому не властива рішучість; який вагається під час вирішення чого-небудь. Приклади

Хома ходив між людьми, ще нерішучий, наче не знав, з чого почати. (М. Коцюбинський)
– Сміливіше, Варю! – промовила вчителька. – Ви завжди така нерішуча? (О. Донченко)
Був він не лише талановитим, обдарованим стихотворцем [віршотворцем], але й людиною до абсурдності скромною, нерішучою та високоморальною. (С. Андрухович)

у знач. ім. нерішу́чі, чих, мн. Ті, кому не властива рішучість. Приклади

Заборона [їхати на з'їзд] не тільки поінформувала, а ще й підігріла нерішучих. (В. Винниченко)

Який виражає відсутність рішучості. Приклади

Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться [Деїфоб] на Кассандру. (Леся Українка)
Чоловік .. подивився нерішучим і допитливим поглядом навкруги. (Т. Осьмачка)
Князь обережно .. поставив ногу на морду [дракона], зробив один-два нерішучих кроки, а далі так прудко, що й ніхто б не сподівався, перебіг по шиї на другий бік. (Ю. Винничук)

Присл. до нерішу́чий. Приклади

– То тоді мене кликнете? – нерішуче спитався Омелько. (Панас Мирний)
Мати не витримала й залилась буйними сльозами .. А Максим стояв нерішучо, – ну що він, що ж він скаже цій матері? (І. Багряний)
Федір нерішуче сів на стілець, що стояв подалі від столу. (Д. Ткач)
До кімнати зайшов височенький, білявий хлопчик, трохи старший за Андрійка, й нерішуче глянув, ніби не знав, з чого почати. (Л. Письменна)
Вона несправедливо докоряла графу, що він діє нерішуче і що він боягуз. (В. Лис)
Процокали [кроки] й нерішучо стихли неподалік од темної брами. (О. Забужко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.