НЕВІРНИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Непостійний, нестійкий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий. Приклади

Важко стало на душі од одної чутки, що в його [нього] дружина невірна. (О. Стороженко)
Шевченко обняв жаданого гостя. Все обурення, всі образи на невірних друзів, які забули його в біді, розтанули. (З. Тулуб)
В нього друзяки були на першому місці, а сім'я – десь у кишеньці для годинника. Не все можу тобі розповісти, але невірний мені був ще до заміжжя. (Валерій Шевчук)
– Ну ж бо повідай про долю невірную, З донькою все розділи. (Дніпрова Чайка)

у знач. ім. неві́рний, ного, ч.; неві́рна, ної, ж. Зрадлива людина. Приклади

Мене невірна розлюбила, І я блукаю сам не свій, Немов я кинутий остався Один в пустелі світовій. (О. Олесь)

Який викликає сумнів, недовіру; обманливий, ненадійний. Приклади

Йде мисливець по заметах вбрід... Все видніше і усе чіткіше – Лисячий невірний, хижий слід. (В. Бичко)

Небезпечний, непевний або нечесний. Приклади

Я двічі ковзнувсь на невірній стежині, Як зморений кінь на розбитій межі. (Л. Первомайський)

розм. Не такий, як потрібно; поганий. Приклади

– Від чужого невірне слово почуєш, то як то його переносити, а то ж, дочко, від свого?! (Панас Мирний)

Непорядний (про людину). Приклади

Як скажуть вам, що я гіркий пияк, Що я невірний, що в гріхах закляк, – Це правда. (В. Мисик)

розм., рідко. Який не відповідає дійсності; неправдивий. Приклади

Орлюк не дуже-то полюбляв військових кореспондентів. Їх фронтові нариси здавалися йому поспіль невірними. (О. Довженко)

Неправильний, хибний. Приклади

Люба (входить схвильована): Там таке робиться. .. Панько насідає, по-моєму, з невірних позицій. (І. Микитенко)
Тільки пам'ятайте: обережність – перш за все. Один невірний крок – і все може пропасти. (К. Гриб)

розм. Який не вірить, не довіряє іншим; схильний до недовір'я. Приклади

Є ж такі, що нині подружили, А були невірні. (Д. Павличко)
Гнат цапає його [сина] за шиворот, відкидає у сніг і рипить хромовими чобітьми далі, вірний революційній правді, невірний сльозам ворога. (Григорій Тютюнник)

Який визнає іншу порівняно з ким-небудь віру, релігію. Приклади

І не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
Кажуть, що частину скарбу віддав Максим у Київ у монастир, щоб помолилися за душі тих, хто поліг у бою з шляхтичами та невірними бусурманами. (з переказу)
– Унадились ми, козаки, до невірного турка.... (Марко Вовчок)

у знач. ім. неві́рний, ного, ч.; неві́рна, ної, ж. Той (та), хто визнає іншу порівняно з ким-небудь віру, релігію. Приклади

Премудрі люди знайшли в Корані проречення, очевидячки, про Магді – що він зруйнує царство невірних і заснує велике довічне царство підданців великого пророка. (М. Грушевський)
Буде на козакові хоч мала провина, панські лакузи такими його муками карають, що й невірних перевершують. (П. Панч)

Слабкий, тьмяний, миготливий (про світло, вогонь). Приклади

Слабко мигтить лампадка в глибині Дальних Печер, кидаючи невірне світло з свого віконця на ікону і дощечку з іменем затворника, колишнього княжича. (М. Грушевський)
Через мить за ілюмінатором розлилося примарне блакитнувате світло, мінливе, невірне. Воно наближалося, посилювалося, це світло! (В. Владко)
Невірний вогник освітив низьку, врослу в ґрунт хатину. (М. Стельмах)

НЕВІ́РНИЙ а, е.