НАРУЧНИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАРУ́ЧНИЙ а, е.

Який надівають на руку, признач. для носіння на руці. Приклади

Лажечников помітно поспішав, він навіть глянув один раз на свій прикритий металічними ґратками наручний годинник. (Л. Первомайський)
Містер Кейз-Ол .. стежив за секундною стрілкою наручного хронометра. (М. Дашкієв)
Особливо поширені на Гуцульщині металеві прикраси – наголовні, нашийні, нагрудні, поясні, наручні. (з наук.-попул. літ.)

перев. вищ. ст., діал. Такий, як потрібно; підхожий. Приклади

Борис, хоч хлопський син, являвся їй [пані Міхонській] далеко наручнішим, ніж околишні підпанки. (І. Франко)

Наручники. Приклади

Так рвонув [Устим], що бризнули наручні І тріснули закуті кайдани. (А. Малишко)
Катерина слухняно простягла обидві руки вперед, і Янко .. почав накладати наручні на них. (Д. Бедзик)

Прикраси на руки у формі браслетів. Приклади

Сережки, персні, намиста жінки носили щоденно, а йдучи на народні свята, одягали ще й срібні пластинчасті браслети-наручні, які притримували довгі рукави святково-ритуальних сорочок. (з наук. літ.)

Частина обладунків, що захищала руки воїна. Приклади

Гусар навіть не поперхнувся, а так двинув ліктем у тяжкому наручні в груди Остапа, що той відлетів на підлогу. (Д. Білий)
Арабський обладунок складався з кольчуги, шолома й наручнів, неодмінно доповнених щитом. (з наук.-попул. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.