НАРЕЧЕНЕ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАРЕЧЕ́НИЙ а, е.

заст. Те саме, що назва́ний.

у знач. ім. нарече́ний, ного, ч.; нарече́на, ної, ж. Чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружитися. Приклади

[Анна:] Хто він такий, сей прехороший лицар? [Долорес:] Мій наречений. (Леся Українка)
Замріяна княжна чекає на нареченого, цариця сидить у кріслі й нервується. (Р. Іваничук)
В хвилини затишку на фронті солдати люблять спогадувати мирні дні, сім'ю, а хто не мав її – наречену чи дівчину. (М. Олійник)
Цiлиться [фотограф] об'єктивом на молодят, i наречена виструнчується, бере жениха пiд руку. (В. Яворівський)
Хтось із гостей підходив до молодих у вивернутому хутром назовні кожусі чи шубі і бажав нареченій стільки дітей, скільки волосинок у кожусі або шубі. (В. Чемерис)

у знач. ім. нарече́ні, них, мн. Чоловік і жінка, які збираються одружуватися. Приклади

Віталій і Надя вирішили, що вони наречені. (Ю. Смолич)
Він привітався, підійшов до наречених, поздоровив їх. (В. Собко)
Пирувальники попідводились і поставали під стінами та коло дверей, за столом лишилися самі наречені. (І. Білик)
Петрусь .. підійшов до столу, де сиділи, мов омертвілі, наречені, й дістав щось із-за пазухи. (В. Лис)

Дієпр. пас. до наректи́ 3. Приклади

Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! Я тисну руку Вам щосили І перед Вами б'ю чолом. (М. Рильський)
Брате мій, наречений Іваном! Не люби нікого, це біда. (Л. Костенко)
– Вже якось перебудемо під своїми іменами, як наречені були при народженні. (Ю. Хорунжий)

наре́чено, безос. пред. Приклади

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.