НАРАДЖУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАРА́ДЖУВАТИ ую, уєш, недок., НАРА́ДИТИ, джу, диш, док.

із спол. як, що, щоб, з інфін., кому і без дод. Давати пораду, радити, як зробити що-небудь. Приклади

Сава нараджує Маркові гнати корів долом, по низинах. (К. Гордієнко)
Усім, хто був присутній за столом, така думка неабияк припала до смаку, і давай наввипередки нараджувати, як би тоте пуделочко мало виглядати. (Ю. Винничук)
Нарадила мати, Як пшениченьку пожати. (Т. Шевченко)
Може б, Ви були ласкаві та нарадили мені, що взяти до того збірника з новіших праць галицьких письменників. (М. Коцюбинський)
Попадя нарадила йому [попові], щоби заклав у селі читальню. (Л. Мартович)

кого, що. Радячи, пропонувати кому-небудь когось, щось. Приклади

“А чому я, пане? Чому ви кого другого не нараджуєте?” – несміло питав я. (М. Дочинець)
Йому нарадили одну гарну дівчину, щоб він її брав. (з казки)
– Ось я тобі службу нараджу. Йди до нашого отця Івана служити. (Марко Вовчок)
– Ця робота не для мене, – відповів я. – Краще попрошу діда, щоб нарадив мені іншу. (І. Роздобудько)

кого, розм., рідко. Підмовляти, підбурювати кого-небудь на щось. Приклади

– То Дмитрик мене нарадив! – першим почав виправдовуватися Ілько, що завжди більше боявся бійки. (І. Чендей)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.