НАПУСКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

чого, що. Давати можливість чому-небудь проникати кудись, заповнювати, займати собою що-небудь у якійсь кількості. Приклади

Бабина онука, дівчина, знай снувала з хати в сіни, а з сіней в хату та напускала холоду. (Панас Мирний)
– Зачини двері, не напускай холоду! (Г. Пагутяк)
Ви ж .. перекидали покоси, відрами напускали в саджалку рибу з пересохлих озер, стригли овечок, сушили вовну на паркані. (Є. Пашковський)
Кожний раз такого диму з тютюну напустить [майор] на всю хату, що я аж млію. (Леся Українка)
– Насипали ми височенну греблю, збудували млин. А в став напустили різної риби. (З. Тулуб)

кого. Дозволяти, давати можливість кому-небудь увійти, в'їхати і т. ін. кудись у якій-небудь кількості; впускати (у 1 знач.). Приклади

Ворота в баштах запирали [троянці], Своїх ховатись не пускали, Бо напустили б і чужих. (І. Котляревський)

кого, що на кого – що, розм. Направляти, посилати кого-, що-небудь проти когось (з метою нападу, загарбання і т. ін.). Приклади

Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його [нього] розбійників, .. тоді сам вибігав з-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк. (С. Васильченко)
Пани не мають границь своїй жорстокості і, виливши весь запас ярості своєї на голови невинних підданих, оголошують їх бунтівниками, напускають на них військо, а те іноді до ноги вирізує цілі села. (П. Загребельний)
– На них .. напустити б парочку вуликів з натренованими бджолами. Ото було б діло! (Є. Доломан)

Намовляти, підбурювати, підбивати кого-небудь проти когось; нацьковувати (у 2 знач.). Приклади

– Тебе так і шпигає щось зайняти, розгнівати матір, напустити її, розгнівану, на мене. (Панас Мирний)

що на кого, кому, розм. За народними віруваннями – насилати на кого-небудь щось (біду, страждання, горе і т. ін.). Приклади

[Мекдугел (до робітників):] Хіба я навмисне напускаю на вас недугу, чи, може, отруюю вас чим-небудь? (Мирослав Ірчан)
– Може, це він пошесть нам напускає? (П. Панч)
– Мене зурочили! На мене напустили якісь чари! Я роблю одно, а думаю інше. (Н. Королева)
Лісові духи відомстили за мавку, напустили на селюків злидні та розорили їхнє кубло. (М. Олійник)

що, у сполуч. зі сл. на себе, розм. Надавати своїй поведінці, зовнішності удаваного, неприродного і т. ін. вигляду, характеру і т. ін. Приклади

Він [отаман Каленик] через те і в старшину не вийшов, через свою ту маломовність .. А може, й умисно старий то на себе напускав, бо таки не любив старшинувати. (М. Грушевський)
Дівчина одразу напускала на себе серйозність, навіть робилась суворою, кидала на юнака сердитий погляд темно-карих очей. (В. Владко)
Я напустила на себе поважний вид. (І. Франко)
Він розкланявся, поусміхався туди й сюди, намагаючись напустити на себе недбалу жартівливість. (П. Загребельний)

Виражаючи невдоволення, хмурити, зсувати брови, морщити лоба; насуплювати (у 1 знач.). Приклади

Андрій Коваль напускав брови. (Я. Качура)
Продає тут маківники якась огрядна молодиця .. Непривітна, Напустила брови, як пущик. (Марко Вовчок)

що. Насовувати, спускати на що-небудь (про волосся, одяг і т. ін.). Приклади

Чуба Федько зачісував на лівий бік, а на лоба напускав. (Остап Вишня)
Дівчата, навпаки, передусім помічають молодого сержанта. Спотикаючись на рівному, вони напускають свої барвисті шалі на самі брови і проходять, зашарівшись. (О. Гончар)
Почав [Вітя] визиратись: зіб'є кучері на голові, напустить їх хмарою на чоло, тряхне головою – одірватись не може. (С. Васильченко)
Він пообмотував ноги і обкрутив мотузками; зверху напустив холоші. (В. Барка)

НАПУСКА́ТИ а́ю, а́єш, недок., НАПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док.