НАПОУМЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАПОУМЛЯ́ТИ я́ю, я́єш, недок., НАПОУ́МИТИ, млю, миш; мн. напоу́млять; док., кого і без прям. дод.

Навчати кого-небудь діяти розумно, розсудливо; давати пораду. Приклади

Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
Циганочка Мар'яна пошепки напоумляла знавіснілого пана Роздобудька. (О. Ільченко)
Чому в свою пору не стрівся йому старший роками і досвідом друг, розумний і щирий, який напоумив би і остеріг проти помилок, проти хибної стежки?! (І. Волошин)
– Я не схвалюю поведінку дона Феліпе, постійно намагаюся напоумити його, переконую, що час уже взятися за розум. (О. Авраменко, В. Авраменко)

безос. Приклади

– З речей тільки й лишилося те, в чому була, – добре, що хоч кожушка та чоботи напоумило вдягти! (Ю. Збанацький)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.