НАМІСНИКУ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАМІ́СНИК а, ч.

Службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на якійсь території. Приклади

А в Соломона було дванадцять намісників над усім Ізраїлем, і вони годували царя та дім його. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
Намісником у Варшаві тоді був Паскевич. Відомо, він дуже любив українців і знав декого з поступових людей. (Ганна Барвінок)
Я належу людству як художник і йому я служу, а не кон'юнктурним намісникам України моєї. (О. Довженко)
Усі, сміючись, навперебій розповіли Іванові, як намісник краю наказав зібрати по Галичині всі примірники його першої збірочки віршів. (П. Колесник)

Помічник настоятеля монастиря або довірена особа митрополита. Приклади

В неї в кишені вітер свище, і вона таки зараз піде циганити .. до багатеньких намісників по монастирях. (І. Нечуй-Левицький)
Радивиловський як лаврський намісник був у близьких стосунках із архімандритом Інокентієм Гізелем. (з наук. літ.)
У середовищі Києво-Печерської лаври з ініціативи Петра Могили та печерського намісника Ігнатія Старушича 1640 р. виникла ідея впровадження шкільної освіти за прикладом Києва. (з наук.-попул. літ.)

заст. Заступник кого-небудь. Приклади

[Єпископ:] Поручаю, брате, тобі сю душу. Ти ж бо в сій громаді зостанешся намісником моїм. (Леся Українка)
– Як гетьманський намісник на час, коли його нема, я можу на місці над вами суд зробити і зроблю його. (Б. Лепкий)
Він вказав: – Отут партизани убили гауляйтера, намісника Коха. (Г. Колісник)

рідко. Спадкоємець, наступник. Приклади

Бог зглянувся на Ферідуна, зробив його знову зрячим, і цар побачив свого внука, свого майбутнього намісника. (А. Кримський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.