НАМОВЛЯЛИ — ТЛУМАЧЕННЯ
НАМОВЛЯ́ТИ я́ю, я́єш, недок., НАМО́ВИТИ, влю, виш; мн. намо́влять; док.
кого і без прям. дод.
Переконувати кого-небудь у чомусь, умовляти кого-небудь робити щось.
Приклади
- Староста з старшиною навіть у волость кликали деяких батьків і намовляли їх забрати своїх дітей зо школи. (Б. Грінченко)
- Гринько проводжав Варвару і безперестанку намовляв її, аби ішла за нього заміж. (Л. Мартович)
- З тим вернулись вірні слуги До Бертольда і сказали: – Так і так, поет відмовив, Ми даремне намовляли [його].... (Леся Українка)
- Жалкую, що не намовив тебе їхати зо мною. (М. Коцюбинський)
- Увечері отець Сидір сам прийшов до діда Олофіра .. Мовляв, намовте вашу приймачку співати в хорі. Намовляти довго не довелося. (О. Донченко)
до чого.
Схиляти, навертати кого-небудь до чогось.
Приклади
- [Гільзе:] То се ти чоловіка свого до гріха та до нечесті намовляєш?! (Леся Українка)
- – Так, він намовляє його до всього злого! – відповів Івоніка зажурено. (О. Кобилянська)
- – Не слід мені було кидати тебе .. Слід було .. знайти щось спільне у нашому житті, намовити до чогось гарного. (Д. Бедзик)
Підмовляти, підбурювати кого-небудь зробити, здійснити щось.
Приклади
- Розказав [Чіпка], як Дмитренко намовляв перед виборами людей у Пісках; розказав, як крутив уса на виборах. (Панас Мирний)
- Коли хто намовляє своїх товаришів до якого іншого видавництва, то се вже виходить “моральна тиранія”. (Леся Українка)
- Микола замість панського лану вийшов на своє поле; він стрівся з людьми і тих намовив жати своє жито. (І. Нечуй-Левицький)
- Вінцусиха, як в'юн, так і крутилася біля Марії, щоб вивідати, де ми лісу на хату взяли, може, з цікавості, а може, й Худик намовив.... (І. Муратов)
на кого і без дод.
Наговорювати, зводити наклеп на кого-, що-небудь.
Приклади
- Тракторист Сень бачить нікчемні витівки недругів, що із заздрості намовляють на Марка. (К. Гордієнко)
- – Не вірю. Намовляєш на себе, – майже лагідно промовив Кас-Бос. (І. Росоховатський)
- – Тихо! – засичав Ярослав. – Що варнякаєш? П'яний чи біси в тебе вселилися? Що мелеш? Чи відаєш, на кого намовляєш? (П. Загребельний)
що, на кого – що, розм.
Нашіптуючи заклинання, накликати на когось що-небудь.
Приклади
- Ой, я не з тим прийшла сюда [сюди], Щоб намовлять з води на парубка невзгоду [лихо]! (П. Гулак-Артемовський)
- Особливо хвацьким було одне закляття на дев'яти мовах, що його я намовляв упродовж півгодини. (О. Авраменко, В. Авраменко)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.