НАКРИЧАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАКРИЧА́ТИ чу́, чи́ш, док.

на кого і без дод. Різким, підвищеним голосом вилаяти, висварити кого-небудь. Приклади

Ще й мати накричали й сказали, що всі люди з них сміються, що у них така дочка дурна. (Грицько Григоренко)
На iншого накричиш, нагримаєш, i воно тобi втече, як опечене. А цi ж – одчайдушнi розбишаки, – нi кийка, нi Бога не бояться. (В. Винниченко)
Ніхто ніколи не чув, щоб він [командир корабля] задарма накричав на підлеглого, але ніхто ніколи не бачив, щоб з підлеглими він був запанібрата. (Д. Ткач)
Кухарка на мене накричала, підняла дикий вереск. (А. Дністровий)

що, перев. зі сл. вуха, голова і т. ін., розм. Неприємно подіяти на що-небудь чи стомити когось, довго і сильно кричучи або співаючи. Приклади

– Так накричали, наверещали мені вуха своїми піснями, аж в голові гуде. (І. Нечуй-Левицький)
Прибігла якась цокотуха-перекупка, заверещала, накричала Прісьці повну голову. (Л. Яновська)

Учинити де-небудь сильний галас, крик. Приклади

Тільки що сів за писання, прибіг Кравченко й накричав мені повну хату. (М. Коцюбинський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.