НАКЛИКАЛА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАКЛИКА́ТИ а́ю, а́єш, недок., НАКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док.

кого, що. Запрошувати, скликати кого-, що-небудь у якій-небудь кількості. Приклади

Гей, як крикне козаченько до гаю, до гаю: “Наїжджайте, воріженьки, сам вас накликаю!”. (з народної пісні)
Почав [Дарій] бенкетувати. Накликав гостей. Справляв відьомські гульбища. І болів, кажуть, тяжко. (У. Самчук)
– Параско! Схаменися! Що се ти робиш? Кого се ти накликала, кому це все наготувала? (Панас Мирний)

що, на кого – що і без дод. Своєю поведінкою, вчинками виклика́ти, спричиняти що-небудь небажане (гнів, біду, лихо і т. ін.). Приклади

Деякі дітиська не розуміють свого щастя і розривають заручини, накликаючи ганьбу та нещастя на свій рід. (Г. Пагутяк)
Іліє загадково посміхнувся і цим знову накликав гнів на себе. (М. Чабанівський)
Менгу високо підняв ногу, переступив через поріг, щоб не зачепити його і цим не накликати на господаря нещастя. (В. Малик)

За народними віруваннями – розмовами, припущеннями і т. ін. виклика́ти, пророкувати біду, нещастя і т. ін. Приклади

Ганна накликала на голови бунтарів всякі нещастя за те, що через них усі не матимуть спокою, а її коханого сина чекає навіть небезпека війни. (А. Кащенко)
Журбою Не накличу собі долі, Коли так не маю. (Т. Шевченко)

Виклика́ти, розбурхувати що-небудь (почуття, думки, спогади і т. ін.); збуджувати (у 3 знач.). Приклади

Скошені трави пахли водянисто-п'янко, накликали спомини оддалеку-далеку, десь із дитинства. (Ю. Мушкетик)

тільки недок., кого і без прям. дод., розм. Голосом запрошувати кого-небудь підійти або відгукнутися; оклика́ти (у 1 знач.). Приклади

Коли невістка побігла в хату, дід став за нею накликати. (Марко Черемшина)
– Я тут! – озвалася Оленка, накликаючи Галю, і та проштовхалась до неї. (В. Кучер)

Див. наклика́ти.

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.