НАДИХАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАДИХА́ТИ а́ю, а́єш, НАДИ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТХНУ́ТИ, НАДИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

кого. Виклика́ти душевне піднесення, натхнення; надавати душевної сили. Приклади

Якима надихувала надія чинів, надія вислужитись, вийти в люди, дійти до панства. (І. Нечуй-Левицький)
Читання надихало Лесю, голос її з кожним рядком міцнів, виразнішав. (М. Олійник)
Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми. (П. Грабовський)
Тобi [Україні] несу я сили всi, що маю; I працю тиху, i мої пiснi На вiвтар твiй побожно я складаю. Натхни ж мене! Нехай у мертвiм снi Я днiв моїх даремно не загаю! (В. Самійленко)
Ідуть брати твої на бій – не тисячі, а міліони... Ти надихнути їх зумій, створи пісень залізні тони! (П. Тичина)

кого, що, кому, чим. Виклика́ти що-небудь у когось. Приклади

Тобі, хто у серцях дітей живе, Хто старість молодістю надихає, Подяка вічна за життя нове. (М. Рильський)
Ти загинув, але твоя кров Натхнула до брата любов. (М. Старицький)
[Антей:] Ти віддався у руки ворогу, як мертва глина, з якої кожне виліпить, що хоче. Та хто ж тобі натхне вогонь живий, коли з творця ти творивом зробився? (Леся Українка)
Я знаю: нечестиве те кохання, .. його ж мені вона сама натхнула. (А. Кримський)
Як в душу б він [Тарас Шевченко] заглянув кожну, Як кожний біль би наш відчув. Він влив би міць непереможну, Серця б він вірою натхнув! (О. Олесь)

кого на що. Спонукати когось до яких-небудь учинків, дій (перев. благородних, високих). Приклади

Всім у домі порядкувала дружина – Карпиха, це вона, власне, й надихала Карпа на гонитву за багатством. (Ю. Яновський)
– Ти, здається, вірші пишеш. Тебе така ось буйна весна на рими не надихає? (А. Кокотюха)
– Вельможна пані .. Краса ваша не тільки на любов мене натхнула, а ще й до нового життя відродила. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

Див. нади́хувати¹.

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.