НАГАДУЮТЬ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

кого, що, про кого – що і без дод. Відновляти в пам'яті спогади про кого-, що-небудь, змушувати згадати про когось, щось. Приклади

Рветься пісня в вікно, в'ється птицею у скло і крилами призивно тріпоче, мов нагадує серцю далеке село. (В. Сосюра)
Воно [дерево] тут, може, буде лише одне нагадувати про Україну, про той далекий пекельний рай, про милу рідну землю! (Василь Шевчук)
Господи, благодать яка вселенська, позаземна, стерильно чиста, без домiшок, без участi розуму, котрий любить нагадувати про всеминущiсть.... (В. Яворівський)
Любов моя – моя одна! Тобi нi втiхи, нi розради. Моя ти гiднiсть i вина, а що за цим – ти не нагадуй. (С. Йовенко)
Ви [проліски] сьогодні мене звеселили, Нагадали минуле мені: Нагадали коханої очі, Що блакитні були і ясні. (Б. Грінченко)
Я б думкою спинивсь в другім небеснім світі, Куди і сяйво гір не доліта, Але і там же власне сонце світе [світить] І знов воно про тебе нагада. (О. Олесь)

перев. недок., кого, що. Бути, здаватися схожим на кого-, що-небудь. Приклади

Довгобразий вид Варвари, карі ясні очі, тонкий ніс, повні рожеві уста дуже нагадували українську вроду князів Острожських [Острозьких]. (І. Нечуй-Левицький)
Великими чорними очима з дугастими бровами, смаглявим кольором обличчя і тонкими губами Надія нагадувала Марину. (Л. Смілянський)
Пузатий комод, потрісканий і облуплений: він нагадував старезну людину, яка зажилася на світі. (А. Дімаров)
Хмари нагадували наше осіннє поле, або вистелені льоном луки, або пустелю. (В. Дрозд)
Дорога додому нагадувала пробудження із затяжного, насиченого сну. (Любко Дереш)
Когось вона Анеля мені нагадала – похиле, в чорній одежі, з блідим, змарнілим лицем. (М. Коцюбинський)
Візуально Львів нагадав мені Прагу, бо в ньому було так само багато старого європейського каміння. (Ю. Андрухович)

кого, що, про кого – що і без дод., розм. Відновлювати в пам'яті минулі події, явища, образи і т. ін.; згадувати. Приклади

Усе не вгавав [Решетник], щоразу нагадуючи про Раю.... (О. Копиленко)
Незабаром потяг зник, і лише запах нагрітого заліза нагадував, що він тут узагалі колись проїжджав. (С. Жадан)
Коли вечір нагадував, що минув ще один безнадійний день, Ангеліна накривала у вітальні стіл для чаювання. (Люко Дашвар)
А як нагадаю Козака в могилі, то й досі не знаю, Чи то було справді, чи то було так, Мара яка-небудь. (Т. Шевченко)
Хто вітриться кудись шукать якогось раю, – Тому я приказку стареньку нагадаю: Там хороше, де нас нема. (Л. Глібов)

Звертатися до кого-небудь із попередженням не забути про що-небудь або зробити, виконати щось. Приклади

– Встигнемо. – Валі ніколи не треба було нагадувати про час. (В. Собко)
Коли Христя забуде що зробити – Загнибідиха сама зробе [зробить], а не нагадає. (Панас Мирний)
– Він складе іспит і може собі відпочивати ціле літо. Я й не подумаю тоді нагадати йому про книжку. (Г. Хоткевич)
[Люба:] А я забігла, по-перше, нагадати ще раз, щоб ти не спізнився. (І. Микитенко)

що, про що. Бути свідченням, доказом чого-небудь; свідчити (у 2 знач.). Приклади

І в косах перша срібна волосинка Нагадує про осінь і печаль. (М. Рильський)
Хрести тут не нагадували про смерть, вони були тiльки знаками з минулих столiть, витворами каменярського мистецтва. (Р. Федорів)
О, горе тим рукам, що звикли у неволі Носить кайдани ржаві та важкі. На волю вирвуться, і там бридкі мозолі Їм нагадають, хто вони такі. (Леся Українка)

НАГА́ДУВАТИ ую, уєш, недок., НАГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.