НАВРОЧУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

наврочувати

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

НАВРО́ЧУВАТИ ую, уєш, недок., рідко, НАВРО́ЧИТИ, рідко НАУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док.

кого, що і без прям. дод., етн. Магічним поглядом, словами або діями накликати на кого-небудь горе, нещастя, хворобу, невдачу, заподіювати комусь, чомусь шкоду; насилати уроки (див. уро́ки). Приклади
  • – Не каркай, друже, не наврочуй біди, – вона сама нас знайде. (В. Малик)
  • У такий час добре полювати: заєць ще до снігу не звик, блукає. Добре видно сліди. Ходили ми, ходили: як наврочив хто, ні одного зайця. (з переказу)
  • Онися все прикривала їх [глечики] сіном, щоб часом люди або, й борони Боже, відьми не вгляділи та не наврочили корови. (І. Нечуй-Левицький)
  • [Гелен:] Чи певна ти, що ти її очима своїми не наврочила? (Леся Українка)
  • Ольгу як би хто наврочив: вона й слова не зронила, і з місця не рушила. (Ірина Вільде)
тільки док., що. Зіпсувати недобрим оком. Приклади
  • – Усі допитуються, у кого взяла та в кого... ще наврочать мені врожай, – не розгинаючись від грядки, відповідає – нібито сердиться. (М. Матіос)
  • Чоловіків виряджали з хати, щоб ніхто чужий не потрапив у хату, бо міг би наврочити паску. (з наук.-попул. літ.)
безос. Приклади
  • – Та чи тебе наврочило? (М. Чабанівський)
що і без дод. Пророкуючи, ворожачи, робити що-небудь дійсністю; провіщати щось. Приклади
  • Феня завела сумної: .. Коли донька – в тата, Наврочують люди, Все життя їй – в свято, А як в маму – будень. (М. Циба)
  • – Не наврочуй, сонечко. Я тебе безтямно люблю, і в нас буде син. (Р. Андріяшик)
  • – Що ж, ми зустрілися, – зітхнула Сіверська. – Якраз через три роки, ніби наврочили ви колись на процесі. (В. Дрозд)
  • Ніяке вороння не накаркає так людині, як вона сама собі може наврочити. (В. Шкляр)
  • Обхід навколо худоби мав на меті наврочити таку вдачу, щоб під час літнього випасу тварини не розбігалися, а трималися купи. (з наук. літ.)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.