НАВРОЧУВАТИ

Див. наврочити.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

НАВРО́ЧУВАТИ ую, уєш, недок., рідко, НАВРО́ЧИТИ, рідко НАУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док.

кого, що і без прям. дод., етн. Магічним поглядом, словами або діями накликати на кого-небудь горе, нещастя, хворобу, невдачу, заподіювати комусь, чомусь шкоду; насилати уроки (див. уро́ки). Приклади

– Не каркай, друже, не наврочуй біди, – вона сама нас знайде. (В. Малик)
У такий час добре полювати: заєць ще до снігу не звик, блукає. Добре видно сліди. Ходили ми, ходили: як наврочив хто, ні одного зайця. (з переказу)
Онися все прикривала їх [глечики] сіном, щоб часом люди або, й борони Боже, відьми не вгляділи та не наврочили корови. (І. Нечуй-Левицький)
[Гелен:] Чи певна ти, що ти її очима своїми не наврочила? (Леся Українка)
Ольгу як би хто наврочив: вона й слова не зронила, і з місця не рушила. (Ірина Вільде)

тільки док., що. Зіпсувати недобрим оком. Приклади

– Усі допитуються, у кого взяла та в кого... ще наврочать мені врожай, – не розгинаючись від грядки, відповідає – нібито сердиться. (М. Матіос)
Чоловіків виряджали з хати, щоб ніхто чужий не потрапив у хату, бо міг би наврочити паску. (з наук.-попул. літ.)

безос. Приклади

– Та чи тебе наврочило? (М. Чабанівський)

що і без дод. Пророкуючи, ворожачи, робити що-небудь дійсністю; провіщати щось. Приклади

Феня завела сумної: .. Коли донька – в тата, Наврочують люди, Все життя їй – в свято, А як в маму – будень. (М. Циба)
– Не наврочуй, сонечко. Я тебе безтямно люблю, і в нас буде син. (Р. Андріяшик)
– Що ж, ми зустрілися, – зітхнула Сіверська. – Якраз через три роки, ніби наврочили ви колись на процесі. (В. Дрозд)
Ніяке вороння не накаркає так людині, як вона сама собі може наврочити. (В. Шкляр)
Обхід навколо худоби мав на меті наврочити таку вдачу, щоб під час літнього випасу тварини не розбігалися, а трималися купи. (з наук. літ.)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.