НАВИКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАВИКА́ТИ а́ю, а́єш, недок., НАВИ́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. нави́к, ла, ло; док., чого, до кого – чого, з інфін. і без дод., розм.

Звикати, набувати звички до чого-небудь; привчатися що-небудь робити, якимсь чином діяти. Приклади

– Ви думали, що все вам ваш старий піп буде! Ні, любі мої, треба й до молодих навикати! (І. Франко)
Наставник любив їх обох дуже, що не ледачіли, як їх багато ровесників, не волочилися по вулицях, але замолоду навикали до чесної і пожиточної праці. (С. Ковалів)
Вже цілий місяць обживаю хату, Що ж, мабуть, навикати вже пора. (В. Стус)
Чого бик навик, того і вночі реве. (П. Чубинський)
Тепер радні сиділи на лаві та й балакали – поволі, ліниво. Кожний сидів, як йому було ліпше і як навик. (В. Стефаник)
Старий розмислив, що син у нього вже великий і добре навик до спасенницького життя, то мирські принади йому не страшні. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

Набувати навиків, досвіду в чому-небудь. Приклади

Хоч окулірувать я так і не навик, Проте копав, садив, підв'язував щосили. (М. Рильський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.