МОЖНОВЛАДЦЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ дця, ч.

Особа, яка належить до верхівки панівних класів; вельможа (у 1 знач.). Приклади

[Золотницький:] Слухай! Я шляхтич. Річ Посполита і мені такі права дає, як Вишневецькому, Сопізі чи ще якому можновладцеві. В своїх маєтках, до́брах – ми королі. (Б. Грінченко)
Зупинившись на узвишші, вони дивилися на це місто [Петербург] розкоші можновладців і злиденності трударів. (Ф. Бурлака)
Спочатку поволі, а далі все швидше почали відпливати за корму палаци можновладців, мечеті, оборонні мури та сторожові башти. (Ю. Логвин)
Зореля не бачив Ірод Великий, не бачили його придворні в Єрусалимі. Не бачили можновладці у Вифлеємі. (В. Багірова)

Особа, яка керує державою, краєм; правитель (у 1 знач.), володар (у 2 знач.). Приклади

Після недавніх заколотів і повстань – государ, можновладець величезної країни, сахався людей. (О. Ільченко)
Звичай був такий, що не випадало, аби можновладець виїздив за межі своєї землі для взяття шлюбу. (П. Загребельний)
– Це ж нині так просто: написав цидулу вінценосному можновладцю – й маєш за пазухою одразу кілька хуторів, а то й сіл. (Ю. Мушкетик)

Представник правлячих кіл, впливовий чиновник. Приклади

Приречена на розвал та система, у якій культура це таке собі сьоме козенятко. А ті можновладці, які цього не розуміють, неодмінно втратять все! (Г. Вдовиченко)
Місцеві можновладці не минають нагоди пафосно заявити про те, що по своїй суті є звичайною роботою й обов'язком чиновників перед громадою. (з газ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.